Skip to main content

Full text of "Lys Mykyta"

See other formats


І CO 

= 00 
= CD 



•iß 



CO 



Fremko , Ivan 
Lys Mykyta 



.IJ 

ifl 



-Г^щ\ 



P6 

Or А о 

їііо 




mß 




From the Collection 
of the late 



JOHN LUCZKIW 







лис 

МИКИТА 

З иінвпького іервклав 

ІВАН ФРАНКО. 



І^а^^=аі=з: 



31==. cd 



ЦІНА 50 ЦЕНТІВ. 



З друкарні „Свободи'", 

83 Grand St., Jersey City, N. J. 

1920 





лис МИКИТА 



З НІМЕЦЬКОГО ПЕРЕКЛАВ 



U ІВАН ФРАНК 0. 




з друкарні „Свободи", 

83 Grand St., Jersey City, N. J, 

1920 



хто ТАКИЙ „IC МИКИТА" І ВІДКИ 
ВІН РОДОМ. 



Отся віршована казка, як Ви дорогі Бра- 
ти, певно вже читали, над котрою дехто 
може тілько сьміяв ся, а дехто може й глуб- 
ше задумав ся міркуючи, ш,о й у нас, між 
хрещеними людьми не одно таке дїєть ся, 
про яке тут у казцї розказано, — се не моя 
видумка, а має свою історію і то досить 
цікаву історію. Хоч то нїби вчена і зовсім 
книжницька справа — історія книжки, яку 
прочитаєш тай забудеш, — та про те я ду- 
маю, що не завадить розповісти Вам хоч 
коротенько сю історію, — може вона й між 
Вами кому прийдеть ся до смаку. Ну, а ко- 
му не до смаку, тому, розумієть ся, вільно 
її не читати. 

Та не тільки для простих людйй я пишу 
отсї рядки. Здає ся, що й наші вчені та 
книжники також не дуже добре знають, хто 
такий „Лис Микита" і відки він родом. Ба- 
чите, вийшло ось що. Отся казка у-перве 
друкувала ся в часописі' для дїтий „Дзві- 
нок", а відтам передрукована була окремою 
книжкою. На титулї я написав був таксамо 
як і тепер, що се я „з німецького переро- 



— 6 — 



міркувати ся, що оповіданя, до яких від- 
носять ся рисунки, були так загально відо- 
мі що поглянувши на рисунок кождии 
зн'ав, що він значить. Тесаме ми знаходимо 
і в Єгипті на 1000—1500 років перед Хрн- 
стом- окрім писаних оповідань маємо и 
рисунки, з яких зараз можна пізнати, що 
вони відносять ся до байок і казок, де го- 
ловними особами були звірі. Наиславншші 
з тих рисунків є: війна котів зі щурами і о- 
сел що грає на лірі. Дуже красні і старо- 
давні байки та оповіданя, в яких говорять 
звірі та дерева, маємо також у жидівській 

Відси, з Вавилона, Єгипту, від Жидів 
та Фенїкійпїв оповіданя про розмови та 
ПРИГОДИ звірів розійшли ся на схід, до Ін- 
дії, і на захід, до Греків. У Греків їх поспи- 
сувано і надано їм дуже красну форму. Най- 
старшим грецьким байкописом був Ьзоп, 
що жив на яких 500 літ перед Христом. Йо- 
го байки здобули собі широку славу між 
Греками, хоч сам Езоп був бідним неволь- 
ником його байки не дійшли до нас, тіль- 
ко в пізнїйших грецьких і латинських пе- 
рерібках. Та обік байок Греки знали и 
ширші казки, де головними особами були 
звірі. До нас дійшла одна така віршована 
грецька казка „Війна жаб з мишами , якої 
основа певно була запозичена з Єгипту. 

Дуже правдоподібно, що з Вавилонп 
разом зі штукою письма дістали ся також і 
звірячі байки та казки на схід ДО ]ндіі, де 

РОЗРОСЛИ ся і розвили ся ще ПИШШИШе, НІЖ 

у Греції. Індійці — народ обдарований бо- 
"гатою фантазією і бистрим розумом, що 
любить запускати ся в глубокі роздумуваня 



над найвіїсшими іїитанями про Бога, про 
призначене чоловіка і про його житє на 
земли. Для вияснюваня таких високих ду- 
мок вони часто вживали й звірячих байок, 
перероблювали старі або складали нові, що 
й доси глубоко зворушують нашу душу. 
Вчені знавці догадують ся, що й у пізнїй- 
ших часах, у III і II віцї перед Христом, Ін- 
дійці попереймали чимало звірячих байок 
від Греків, що під Александром Македон- 
ським завоювали були перську державу і 
потім пару сот лїт мали свою державу в 
Бактрії о межу з Індією і мали з Індією ча- 
сті зносини. 

По різдві Христовім починає ся нова 
вандрівка байок і казок звірячих і всяких 
инших, а власне зі сходу на захід. В самій 
Індії ще на 500 літ перед Христом повстав 
був чоловік з царського роду, що покинув- 
ши панованє зробив ся пустинником, а далі" 
вбогим жебраком і почав навчати людий 
милосердя, чесноти і рівности та любови. 
Він учив, що людське житє, то тяжка про- 
ба для людської душі, то ненастанне горе; 
що всї земні втіхи і роскоші, то отрута для 
душі, бо горе тим тяжше болить по них; 
що одинокий спосіб увільнити себе від бо- 
лів і клопотів земного житя, се зректи ся 
сьвіта, його роскошів і радощів, зректи ся 
батька, матери, дому, родини, маєтку і жи- 
ти в побожних думах і молитвах, працюю- 
чи лише стілько, щоб їсти, а їдячи лише 
стілько, щоб жити. Сего чоловіка прозва- 
ли Буддою, т. є. просьвіченим і просьвіти- 
телем. Він став ся основателем нової віри, 
що розширила ся звільна по цїлій Індії, а 
далї й геть по Азії і ще нинї числить коло 




— 8 — 

500 мілїонів своїх вірних. Отож важно, що 
власне незадовго перед різдвом Христовим 
головні проводирі буддійської церкви при- 
радили вислати на всї сторони сьвіта про- 
повідників, які мали ширити сю нову віру. 
Від того часу Буддова наука перейшла по 
за границї Індії, до Тибету, Китаю, Мон- 
ґолїї, Японії. Та певна річ, що буддійські 
апостоли ходили й на захід, до Персів, Гре- 
ків, Арабів, Жидів, і коли тут не приняла 
ся Буддова віра, то се головно для того, що 
тимчасом у Палестині повстала нова віра, 
де в чому дуже подібна до Буддової, а де 
в чому значно висша від неї — христіян- 
ство. Для нас важне те, що власне від буд- 
дистів старі христіяне приймали деякі Тх 
оповіданя і притчі і пристосували їх до 
своєї проповіді'. 

Христіянство, що зразу стояло ворожо 
до грецької і римської осьвіти, що від рим- 
ських цїсарів довго зазнавало тяжких пере- 
слідувань, остаточно побідило і переняло в 
в себе спадщину греко-римської осьвіти. 
Ширячи ся між півдикими народами Евро- 
пи воно несло з собою також зерна про- 
сьвіти, здобутки думок греків і Римлян, в 
тім числі й ті байки та повісти, що стано- 
вили духову остраву широкої маси тих на- 
родів. Особливо звірячі байки і казки най- 
шли серед тих народів дуже податливий 
ґрунт, бо тут люди жили ще в лісах і полях, 
у близькім сусідстві до звірів, і певно дуже 
любили оповідати свої власні стрілецькі 
пригоди. Оті пригоди сплітали ся з грець- 
кими та латинськими байками; довгими зи- 
мовими вечерами люди бажають слухати 
довгих, безконечних оповідань, і так пома- 



- 9 - 

лу з коротеньких грецьких байок, звичай- 
но заострених так, щоб із них випливала 
якась глубша фільософічна думка, повста- 
вали довгі оповіданя, в яких не стілько хо- 
дило про глубоку фільософію, кілько про 
забавний, цікавий зміст. Особливо в XI і 
XII віках по Христї розвили ся такі опові- 
даня. В тім часі христіяне богато разів хо- 
дили до Азії воювати з Турками і Арабами, 
що принявши Магометову віру захопили 
були Палестину, Єрусалим, Вифлеєм і всі 
ті сьвяті місця, де колись жив кус Христос. 
Отож христіяне йшли великими купами до 
Пале(!тини воювати ,,за сьвятий хрест" і 
відбити у Турків Єрусалим, от тим то й на- 
звано ті війни хрестовими війнами. Здо- 
бувши Єрусалим хрестові вояки держали 
ся там якийсь час, мали в Єрусалимі своє 
королівство, жили в сусідстві з людьми Ма- 
гометоврї віри і попереймали від них ве- 
лику силу оповідань та байок, що або були 
поскладані самими Арабами, або через 
Персів і Арабів прийшли були з Індії. Ті о- 
повіданя принесено до Европи, їх слухали 
люди дуже цікаво, списували їх, перероб- 
лювали, сплітали до купи зі своїми власни- 
ми, і так повстала в Европі величезна сила 
гарних повістей та поем, що довгі віки бу- 
ли духовим кормом наших прадідів і ще й 
доси не перестали нам подобати ся. 

Оттодї то була зложена й наша повість 
про „Лиса Микиту". Що вона не була ви- 
думана тими, хто її списував, а взята з кни- 
жок і давнїйших, з далека занесених опо- 
відань, на се маємо докази в тім, що перші 
записи тої повісти зладжені в латинській 
мові, людьми книжними, духовними, і хоч 



-J. 10 -^ 

ТІ записи зложені були в Льотаринґії або 
у Фляндрії над морем (відки найбільше лю- 
дий ходило у хрестові походи), то в них 
виступають такі звірі, як лев, папуга, ле- 
опард, яких не було тоді в Европі, а навіть 
згадано про якусь індійську рибу, з котрої 
мозок ЛІЧИТЬ недугу. }:Іайстарше таке о- 
повіданє має назву „Вихід невольника" 

(Ecbasis captivi) і ЗЛОЖЄНЄ буЛО ОДНИМ ЛЬО- 

таринським монахом коло р. 940, т. є ще на 
100 ЛІТ перед хрестовими походами. Не- 
вольник, про якого мова в тім оповіданю, 
се теля заперте в стайни. Воно вириває ся 
на двір, біжить у гори, щоб догонити стадо 
погнане на пашу, та тут блудить і попадає 
ся в неволю вовкови. Сей хоче його роз- 
дерти, та теля пригадує йому проголоше- 
ний царем супокій. Вовк запроваджує не- 
вольника до своєї печери, та тут на другий 
день являє ся стадо з псами виручати не- 
вольника. Починає ся облога вовчої кріпо- 
сти. Вовк не боїть ся своїх противників, а 
тілько боїть ся лиса, і оповідав своїм слу- 
гам про давнїйші пригоди з тим хитрим 
ворогом. Та от являєть ся лис у таборі об- 
ляжників, викликає вовка з кріпости, сей 
гине на рогах вола, а невольника-теля ви- 
гьроваджують із печери. В се головне опові- 
данє про теля вставлено оповідане про не- 
приязнь лиса і вовка. 

Як уже згадано, підчас облоги вовк опо- 
відає своїм слугам, чому він боїть ся лиса. 
То раз цар лев був занедужав. Усї звірі зі- 
брали ся до него, тілько лис не прийшов. 
Уже вовк намовив царя, що лиса треба за 
се замучити і вбити, коли ось надходить 
лис і каже, що вилічить хорого царя. У него 



— 11 — 

є мозок індійської риби, ним він натре цар- 
ські крижі, а тимчасом треба з вовка здер- 
ти шкіру і обгорнути нею хорого царя, то 
його горячка мине ся. Се так і зроблено, 
лев виздоровів і зробив лиса своїм най- 
старшим міністром. 

Тесаме оповідане про хорого льва, яко- 
го лис вилічив якимись зїлями і здертою з 
вовка пікірою, є основою другої латинської 
поеми, що зложена була у Фляндрії в по- 
чатку XII. віку і має назву - „Isengrimmus" 

(то таке прозвище вовка). Яких 50 літ піз- 
нїйша зложена була третя латинська поема 
„Reina'rdus" (се назва лиса), далеко ширша 
від попередніх; тут зведено до купи 13 о- 
повідань, із яких деякі находять ся і в на- 
шій перерібцї „Лиса Микити", а власне: 

1. оповідане про те, як лис учив вовка 
хвостом ловити рибу (у нас пісня одинай- 
цята); 

2. оповідане про те, як вовк був бара- 
нам за геометра (у нас пісня перша); 

3. оповідане про те, як лис сповідав ко- 
гз'та (у нас пісня десята); 

4. оповідане про те, як вовк у кобили 
лоша купував (у нас пісня девята); 

5. оповідане про барана, що сЯм хотїв 
скочити вовкови в пащеку (у нас пісня 
сема). 

Оті латинські віршовані оповіданя 
швидко розходили ся по монастирях, шко- 
лах, а далї й по дворах учених панів у Фран- 
ції, Нїмеччинї та Нїдерляндах. Двірські спі- 
ваки, вандрівні школярі та рицарі розноси- 
ли їх що-раз далї, переробляли їх на народ- 
ні мови: француську, німецьку та нїдер- 
ляндську. Найважнїйша і найширша пере- 



— 12 — 

рібка — француська. Се властиво не одна 
повість, а ЦІЛИЙ ряд повістий, майже не по- 
вязаних одна з одною, раз коротших то 
знов довших. Ті повісти писані ріжними 
людьми в XI і XII віках, були надруковані 
аж в XIX віцї і заповнили 4 здорові томи; 
вони разом мають мало що не 50.000 вір- 
шів. 

Загальна їх назва „Повість про Репера" 

(Le Roman du Renart), а ПООДИНОКІ ПОВІСТИ на- 
зивають ся „ібраншами", тоб то по нашому 
„галузями". Таких галузїв було, здаєть ся, 
значно більше; до нас доховало ся їх 36. 
Та вони разом не творять цїлости, а та по- 
дія, що в пізнїйших перерібках, а також і в 
нашім „Лисї Микиті", є осередком повісти 
і громадить довкола себе всї инші оповіда- 
ня, себ-то власне оповідане про суд льва, 
про триразове кликанє лиса, про його за- 
суджене, про хитрощі, якими він викрутив 
ся від смерти і про поєдинок лиса з вовком, 
хоч і находить ся в старофранцуській по- 
емі, та є там тілько одною галузею в рядї 
инших, а не осередком цїлости' 

Із француської мови переробив сю по- 
вість на старонїмецьку мову коло р. 1170 
альзатський рицар Генріх Ґлїхезер. Він ду- 
же вкорочував француські оповіданя, де- 
куди додавав дещо нового, але також не 
вмів зробити з розрізнених пригод одної 
цїлости. 

Доволї вдачною пробою скомпонованя 
такої цїлости треба вважати італїянську пе- 
рерібку одної части француської поеми, а 
то власне тої части, де розказано про суд 
льва над лисом. Італїянська перерібка має 
назву „Райнальдо"; вона дуже коротка су- 



— 13 — 

проти француської поеми і не здобула собі 
ширшого впливу. 

Аж нїдерляндському поетови Віллємо- 
ви, що коло 1250 р. переробив повість про 
лисові пригоди на нїдерляндську (долїш- 
ньо-нїмецьку) мову, удало ся се діло. Опо- 
відане про суд льва він зробив тою осно- 
вою, довкола якої громадять ся инші опо- 
віданя, як хрусталї довкола спільного ядра. 
Віллємова поема була коло 1280 року пе- 
рекладена на латинські вірші і пізнїйше пе- 
рероблювана на прозу (по нїдерляндськи 
друковано 1479 і 1485, по нїмецьки друк. 
1498, по бельґійськи друк. 1564). Старонї- 
мецьку прозову перерібку, де лис називає 
ся „Reinke", переклав в р. 1794 великий ш- 
мецький поет Ґете на німецькі гексаметри, 
держачи ся старої друкованої книжки май- 
же крок у крок; його перерібка називає ся 
„Reineke Fuchs" і відновила славу старо-нї- 

ДерЛЯНДСЬКОЇ повісти в ЦІЛІМ сьвітї. 

Від кінця XV віку, коли були надрукова- 
ні прозові перерібки старих повістий про 
лиса, повісти ті CTaviH ся улюбленою книж- 
кою в Німеччині, -Нїдерляндах, Бельгії, а 
відси переходили чи то в перекладах, чи в 
устних оповіданях до инших народів. Устні 
оповіданя людові, дуже подібні до „галу- 
зїв" старофранцузької поеми, здибаємо у 
всіх європейських народів; є їх чимало і 
у народів славянських, а 'особливо у Руси- 
нів, Москалів і Сербів, хоч писані, книжні 
перерібки француської поеми в давнїйших 
часах сюди не заходили. Дуже богато опо- 
відань про лисові та вовкові пригоди опо- 
відають собі семигородські Саксонці, що 
осіли тут ще в XV і XVI віках. Навіть в у- 



І 



— 14 — 

стах галицьких Жидів, що не вміють читати 
по нїмецьки, чув я широке оповідане про 
лиса, зовсім подібне до основної повісти 
в нашій поемі; тесаме оповідане записано 
навіть з уст півдиких Муринів Готтентотів 
у полудневії! Африці, де воно було зане- 
сене європейськими проповідниками разом 
з наукою Христової віри; віра Христова у 
них не приняла ся, а оповідане про лиса. і 
вовка лишило ся в їх тямцї. 

Треба мені ще сказати кілька слів про 
свою перерібку сеї стародавної повісти. Пи- 
шучи її, я взяв тілько головну раму нїдер- 
ляндської поеми Віллєма, значить, тусаму, 
що є і в німецькій книзі про Райнке і в Ґе- 
тевім перекладі, та виповнював ту раму зо- 
всім свобідно, черпаючи і з старофран- 
цузьких „галузїв" і з богатого скарбу на- 
ших людових оповідань. Бажаючи написа- 
ти книжку для м о л о д ї ж и, я мусїв із 
старого твору, а значить і з того, що є у 
Ґете, повикидати богато такого, що зовсім 
не годить ся для молодїжи. Натомісць я 
повводнв із старих оповідань та з наших 
людових байок дещо нового, так що за- 
галом у другім виданю моєї перерібки враз 
із тим оповіданем, що становить рамку цї- 
лости і тягне ся через усї пісні, вплетено 
трийцять більших або менших оповідань 
і уступів. 

І ще одно, я бажав не перекласти, а пе- 
реробити стару повість про лиса, зробити її 
нашим народнім добром, надати їй нашу 
національну подобу. Я, щоб так сказати, на 
чужий, позичений рисунок накладав наші 
руські колїри. Дословно я не перекладав 
нї відки анї одного рядка. Чи се хиба, чи за- 



-^ 15 — 

_ слуга моєї працї — в те не входжу, досить, 
'що з сего погляду вона моя. Друге видане, 
що виходить у протягу трьох ЛІТ, дає мені' 
хоч скромний доказ, що яз'умів попасти в 
тон нашого народнього оповіданя, з'умів 
дійсно присвоїти сей твір нашому на- 
родови. 

їв. Франко. 




Пісня перша. 



Надійшла весна прекрасна. 
Многоцьвітна, тепла, ясна, 
Мов дівчина у вінку; 
Ожили луги, діброви, 
Повно гамору, розмови 
І пісень в чагарнику. 

Лев, ш,о цар є над звірями, 
Пише листи з печатками, 
Розсилає на весь сьвіт: 
„Час настав великих зборів! 
Най зійдесь до царських дворів 
Швидко весь звірячий рід." 



— 17 — 

Ось ідуть вони юрбами, 
Мов на відпуст з корогвами — 
Все, що виє, гавка, квака; 
Лиш оден мов і не чує, 
В своїм замку знай ночує 
Лис Микита, гайдамака. 

Ой не даром він ховаєсь! 
Знать сумлїнє обзиваєсь: 
„Кривдив ти звірячий люд!" 
Тимчасом в своїй столиці 
Цар засів поруч цариці, 
Щоб творити звірям суд. 

Перший вийшов Вовк Неситий. 
,,Царю, — каже, — від Микити 
Вже мені хоч пропадать! 
Дїток моїх бє, кусає, 
А Вовчицю обмовляє 
Так, що й сором повідать! 

„А й мене — хибаж то чесно? — 
Як він хитро і .облесно 
Мало в гріб раз не вігнав! 
Се було ще того разу, 
Як я з царського указу 
Мировим суддєю став. 

„От до мене вбіг Микита! 
„Вовче, справа знаменита! 
Штири Барани ось тут. 
їм лишила ся по батьку 
Гарна частка поля в спадку, 
І на твій здають ся суд. 

„Бачиш, почали сварить ся, 
Анї руш їм поділить ся — 
Геометри в них нема. 



— 18 — 

Я веду їх в сюю нетру: 
Будь їм ти за геометру, — 
Праця буде не дарма. 

„Втішивсь я — нема що крити 
Бачте, Баранів мирити 
Дуже я люблю над все: 
Як зроблю їм справу в поли, 
То вам жаден з них ніколи 
Вже рекурсу не внесе. 

,,От я швидко збираю ся, 
З Баранами витаю ся — 
Хлопці повні, як стручки! 
,,Ну бо, хлопці, поспішимо. 
На той спорний ґрунт ходімо! 
Маєте пальки, дрючки?" 

„•Все є, — кажуть, — все готове»!" 
Вийшли в поле Баранове, 
Стали мірять — нї, не йде! 
Тут за много, там за мало, 
Вшир не хочуть, вздовж не стало, 
Бо тут ліпше, там худе. 

„Далі каже Лис Микита: 
„Тут одна лиш стежка бита 
Вас до правди заведе. 
Вовче, стань на середині, 
А з них кождий в сїй хвилині 
На ріг ниви най іде. 

„Станьте й стійте там спокійно, 
Кождий уважай подвійно! 
Як я крикну: раз, два, три, — 
То з вас кождий без уговку 
Як найшвидше к пану Вовку 
Що є сили просто дри! 



— 19 — 

,,Хто найиівидиіс дочвалає, 
Вовка з місця геть зіпхае, 
Мати-мс наіібільшу часть. 
Зрозуміли?" „Зрозуміли!" 
,,Ну, ставаіітож, і до цїли 
Наїі вам Бог добігти дасть!" 

,,В середині" став я радий, 

Не доміркував ся зради, 

А Микита на межи 

Аж усобі радість тисне — 

Як ііе гаркне, як не свисне: 

,,Раз — два — три! А враз біжи!" 

,,Ледво крикнув Лис Микита, — 
Гсіі, як рушили з копита 
Барани у той сам час! 
А як збили ся до купи. 
То вам наче штири ступи 
В мене гопнули нараз. 

„Штири Барани від разу 
Мої кости на логазу, 
Бачило ся, потовкли: 
Я лиш зіпнув, закрутив ся, 
Тай на землю покотив ся, 
Очи кровю заплили. 

„Та прокляті Бараниска 

Не вважають, що смер'ть близька, 

Що зомлілий я лежу: 

Сей рогами з відси пхає, 

Той в противний бік штовхає, 

Щоб посунути межу. 

„Довго ще так правувались, 
Що хвилини розбігались, 
Тай рогами в мене бух! 



20 



А Микита, той собака, 
Реготавсь, аж лазив рака. 
Що так з мене перли дух. 

„І булиб за нюх табаки 
Там на вічну ганьбу таки 
Вовка вбили Барани, 
Та дав Бог, моя Вовчиця 
Там надбігла подивить ся, — 
Аж ТОДІ втекли вони." 

Хоч як жалібно сю повість. 

Мов сумную дуже новість 

Вовк цареви голосив, 

То цариця хихоталась, 

Тай цар, щоб не зняв ся галас, 

Ледво в собі сьміх дусив. 

Гектор, цуцик, неборака, 
Став на лапки тай балака: 
„Царю, страже наших прав! 
Ковбаси я мав шматочок, 
Тай сховав її в куточок, — 
Лис і тую в мене вкрав!" 

Кіт Мурлика скочив жваво: 
„Бач, яке собаче право! 
Ковбаса була моя! 
Що Лис злодїй, я не спорю, 
Але ковбасу в* ту пору 
В ковалихи викрав я!" 

„Чиста правда, що й казати — 
Рись почав так промовляти, — 
Лис Микита злодїй є. 
Він сумлїнє, честь і віру 
За дриглї, горівки міру 
Без ваганя продає. 



— 21 — 

„Таж то нехрист, таж то Юда! 
Патріот — у сего злуда! 
Хто-ж добра-б від него ждав? 
Знаю я його натуру! 
Він царя-б жидам на шкуру 
За свинини фунт продав. 

„Заяць ось — душа спасенна, 
Як жие, НІ в ніч, ні" денно 
Зла нікому не хотів. 
Ну, пішов' він до Микити, 
Той, бач, мав його навчити 
Тропарів і кондаків. 

„Ой, гірка була наука! 
Лис від разу взявсь до бука, - 
А прийшли на пятий глас, 
Він струснув Зайця мов грушу 
Був би витряс з него й душу; 
Як би я його не спас". 

Аж ось виступив до трону. 
Щоб взять Лиса в оборону, 
Стрий його. Борсук Бабай. 
„Добре то старі казали: 
Жди від ворога похвали! 
Що тут наплели, гай, гай! 

„І не сором вам, Неситий, 
Власну ганьбу розносити, 
Відгрівати давну пліс^^ь? 
А ви красше-б нагадали. 
Як ви з Лисом мандрували, — 
То правдива, сьвіжа піснь. 

Вірним другом був Микита, 
Але Ваша злість несита 
Злом платить найліпшу річ. 



22 — 



Раз ото степами йшли ви, 
Голод мучив вас страшливий, 
Хоч коліна власні їдж! 

,,Аж тут чути: ,,Гатьта! вісьта!" 

їде шляхом хлоп до міста, 

З рибою на торг мабуть. 

„Гей — Лис каже, ■ — мисль ш,аслива! 

Брате, буде нам пожива. 

Лиш гляди та мудрий будь!" 




,, Скочив Лис з одного маху. 
Бач, і впав посеред шляху. 
Мов здохлий простяг лапки. 
І лежить оттак простертий — 
Він жеж міг пожити смерти 
Від мужицької руки! 

,,Хлоп над'їхав — иі.о за диво! 
З воза зліз, за камінь живо. 
Щоб його добити там. 
Далї бачить — він не диха! 
„От мій зиск — промовив стиха 
На клапаню буде блам." 



— 23 — 

,,Взяв Микиту за хвостину 
Тай на віз між рибу кинув, 
Сїв і їде в божий час. 
А Микита, той проноза, 
Нуж метати риби з воза, 
В кадцї лиш лишив ся квас. 

„Риб не стало, Лис мій в ноги! 
Здибав Вовка край дороги, — 
Тоїі остатню щуку мне. 
,,Ну-бо, брате Миколайку, 
Ти лишив для мене пайку? 
Погодуй тепер мене!" 

„О — говорить Вовк Неситий — 

Осьде пай твій знаменитий! 

На, смакуй, та не вдавись!" 

І — зміркуй безодню злости! — 

Дав йому лиш самі ости 

З риб, ш,о вкрав так сьміло Лис! 

„А для Зайця річ нелюба. 
Що надрав учитель чуба? 
Ніби нас не драли всіх? 
Хтож то бачив, щ,об наука 
Йшла до голови без бука? 
Се розмазувать — лиш сьміх. 

„А той цуцик, Гектор куций, 
Сам спіймавсь на своїй штуцї! 
Кіт Мурлика нам сказав: 
Ковбасу ту знакомиту, 
За щ,о скаржить він Микиту, 
Сам він у Мурлики вкрав. 

„Мій братанок — муж побожний. 
Всякий проступок безбожний 
Є для него наче хрін. 



— 24 — 



Ось вже цілий рік минає, 
Як твердий все піст тримає, 
Не бере в рот мяса він. 








„Я вже сам нераз журив ся, 
ІЦо так голодом зморив ся" — 



— 25 — 

Тут урвав нараз Бабай... 

Бач, кумпанїя чимала 

Бог зна з відки причвалала 

З криком, шумом в царський гай. 

Старий Півень перед веде, 
За ним по два у ряд іде. 
Несуть мари на плечах: 
А на марах Курка лежить. 
За марами весь рід біжить — 
Плач і лемент, ох і ах! 

Півень перед троном царським 
Крикнув тенором лицарським: 
„Милосердя, царю мій! 
'Вся надія наша вбита! 
А убийця — Лис Микита! 
Най нас суд розсудить твій! 

,,Ми в монастирі сьвятому 
Проживали й зла нікому 
Не чинили. Та нераз 
Бачив я, ш,о попід брами 
Лис мишкує, — все за нами 
Своїм хижим оком пас. 

„Я сї штуки добре знаю, 
Своїм дїтям повідаю: 
'„Стережіть ся, крий вас Біг! 
В ЛІС менї не вибігати. 
Бо там ворог наш зубатий. 
Він житя вас збавить всіх. 

„Аж тут раз стук-стук до брами: 

В волосянці перед нами 

Став Микита як монах, 

Повитав нас благодатю, 

1 з цісарською печатю * 

Лист отвертий мав в руках. - 



— 26 — 



,,Ось вам, каже, лист безпеки! 

Каже цар, щоб від теперки 

Між звірями був спокій, 

Щоб братав ся Вовк з Вівцями, 

І щоб я на віки з вами 

Був як друг, як брат, як свій! 

„Бач, пустинником я став ся, 
І від мяса відцурав ся, 
їм лиш зїллє й дикий мід. 
Мир вам, дїти! Жийти з Богом!" 
І вклонившись за порогом 
Він пішов собі у сьвіт. 

„Ну, тут д'ітям я говорю: 
„Воля дїти! Можна з двору 
Нам по стернях погулять!" 
Радість, втіха, сьпів між нами! 




— 27 — 

Всї ми рушили за брами, — 
Та не ВСІМ приіішлось вертать. 

,,Лиш ми вийшли, — гульк з укритя 

Як не скочить Лис Микита, 

Таіі хахап мою дочку! 

Я як крикну: Кукуреко! 

Але він вже був далеко, 

Вже сховав ся у лїску. 

„Я кричу, мов в дзвони дзвоню... 
Вірні пси за ним в погоню 
Кинулись — та, Боже мій! — 
Принесли лиш труп бездушний!... 
Так той злодій непослушний 
Зневажає наказ твій!" 

Цар сказав: „А що, Бабає? 
Дуже острий піст тримає 
Твій братанок! Бачиш сам. 
Як то він спасає душу! 
Ні, копець зробити мушу 
Всім подібним хапунам!" 

І Медведя зве Бурмила: • 
„Як тобі в нас ласка мила. 
Друже, меч свій привяжи, 
йди до Лиса, най, моспане, 
Зараз тут на суд мій стане, — 
Строго-строго накажи! 

„А вважай на ту падлюку. 
Щоб не вдрав яку він штуку, 
Бо то, брате, хитрий звір!" 
,,Що, мене-б він сьмів дурити?" — 
Закричав Медвідь сердитий, 
Тай потяг в Микитин двір. 
о 



Пісня друга. 



Гей хто в лїсї не буває, 
Той не бачив, той не знає, 
Як Микита Лис жиє. 
Лисовичі — славний замок, 
Не один там хід і ґанок, 
Ям, скриток чимало є. 




Лис Микита в своїй будї 
Спочива собі по трудї. 
Аж нараз почув: Стук, стук! 
Глянув — ой," небесна сило! 
Аж се сам Медвідь Бурмило, 
А в руках страшенний бук. 

„Гей Микито! Де він, ланець? 
Вилізай! Ось я післанець 



29 



Від саміського царя! 
Наробив ти зла богато, 
Злий на тебе Лев, наш тато, — 
То й спокутувать пора! 

„Кличе цар тебе на суд: 
Най мені явить ся тут 
Лис Микита, гайдамака! 
А не хоче йти в мій двір, 
На тортури, під топір! 
Най пропаде мов собака!" 

Лис Микита счулив вуха, 
Коло брамї^ пильно слуха 
Тих грізних медвежих слів. 
„Ех, — гадає, — що-б зробити, 
Сего дурня раз провчити, 
Щоб так гордо не ревів!" 

Хитро в шпарку зазирає. 
Чи де засідки не має? 
Але нї. Бурмило сам! 
Ну, тоді" він вийшов сьміло, 
Втіхою лице горіло: 
„Вуйку, ах, витайтеж нам! 

„Вуйку, ви-ж се? Бійтесь Бога! 
Так далекая дорога, 
А такий на дворі сквар! 
Ви втомились, ви без духа! 
Піт вам скрізь тече з кожуха! 
Щож то, наш вельможний цар 

„Иньших вже послів не має, 

Що найліпших посилає, 

На найстарших труд валить? — 

Ну, подвійно рад я тому, 

Що хоч раз до мого дому 

Гість так чесний загостить. 



зо 



„Суд для мене — з маслом каша! 
Знаю бо, що мудра ваша 
Рада захистить мене. 
А як ви за мене слово 
Скажете, то все готово, 
Царський гнїв тяжкий мине. 






i^S^ 



'•^Щ 



тМ'Г-а, 










^\іШ^''Щп'^ 






„Вуйку, ми-ж одного роду! 
з вами я в огонь і в воду! 
Лиш сю нічку ще заждіть! 
Гляньте, небо замрачене, 



31 



Ви втомили ся, а в мене — 
Вибачте — болить живіт". 

„А се що тобі, небоже?" 
,,0х, вуйцуню, страх негоже! 
Я-ж пустинник, то й не слід 
Мяса їсти. Ось і мушу, 
Щоб не брать гріха на душу. 
Ссати той обридливий мід". 

,,Мід? — аж крикнув пан Бурмило, • 
Мід обридливий? Божа сило! 
Я-ж за мід би й душу дав! 
Де він? Де його купуєш? 
Як мене ним утрактуєш, 
Вір — не будеш нарікав", 

„Вуйку, — каже Лис, — се жарти!' 

„Жарти? Дай лиш зо три кварти, 

То й присягою скріплю! 

Мід, се райський корм чудовий! 

Все за мід я дать готовий, 

Над усе я мід люблю!" 

,,Га, як так, мій вуйку милий, 
То ходім! хоч в мене сили 
Дуже мало - — що робить! 
Розказ твій, то голос з неба. 
Для так чесних гостий треба 
Сил, здоровля не щадить. 

„Не далеко тут — ось тільки 
Буде відси зо чверть мильки — 
є богатий хлоп Охрім. 
В него меду тьма безбожна, 
Що не то що їсти можна, 
Але хоч купай ся в нїм!" 



32 



„Ой! — зітхнув Медвідь Бурмило, 
Аж на серцї замлоїло! 
Ну, Микито, ну, біжім!" 
Сонце сїло вже за гори. 
Як добігли до обори. 
Де богатий жив Охрім. 

На землі' там, близь города, 
З дуба грубая колода 
Бовваніла. Майстер Гриць 
Хтїв по-здовж її лупати, 
То й почав з кінця вже гнати 
Здоровенний в щілку клин, 

З на дві пяди вже отверта 
Щіль була; колода вперта 
Про TOTO не трісла ще, 
Л-ищ від клина заскрипіла, 
Нїби зуби заціпила 
Прохрипівши: Ов, пече! 

„Вуйку! ■ — шепче Лис Микита, — 
Ось колода ся відкрита — 
Ти пощупай їй під бік! 
Хоч крива вона та сїра. 
Та в ній меду що не міра. 
Відси й я нераз волік. 

„Глянь, вже темно по долині. 

Хлоп давно лежить в перині, 

То-ж нічого ти не бійсь! 

їж до схочу в імя Боже! 

Я постою на сторожі... 

Ну, лиш, сміло в шпарку лізь!" 

„Спасибі тобі, небоже! — 

Рік Бурмило, — стій, щоб може 

Не надлїз який злий дух! 



— 33 — 

Oii, вже чую запах меду! 
Ти, небоже, стань з переду. 
На до рук отсей обух!" 

І за сим Медвідь Бурмило 
Лаби, голову й карчило 
В ту широку щіль запхав; 
Лис тимчасбм трах! обухом. 
Клин із дуба вибив духом, 
І бурмила дуб спіймав. 

„У! — сказав дуб, — є ще сила!" 
Гей, як вхопить він Бурмила, 
Аж стріщав у него лоб. 
„Вуйку! — крикнув Лис Микита, - 
Правда шпарка знаменита! 
Знав де мід ховати хлоп". 

А Медведя заціпило! 
Стогне, сапа мій Бурмило, 
Але дуб трима й трима. 
Шарпнув вуйко за три рази, 
Затріщ,али лаби й вязи, 
Але вирвати — дарма! 

„Вуйку, — каже Лис, — як. чую. 
Дуже вам медок смакує, 
Та мабуть вас муха тне. 
їжте-ж, але міру майте, 
Бо як об'їсте ся, знайте: 
Мід вам пупом попливе". 

Та Медведю не до меду! 
Крутить задом, а з переду 
Дуб держить мов у кліщах... 
То він шарпне, дряпне, смикне, 
Далі з болю як не рикне. 
Аж почули в небесах. 



— 34 — 



r 



Лис на кпи його здіймає. 
„Бач, як вуйко мій співає! 
Вуйку, що за нута се? 
Вуйку, вуйку, будьте тихо! 
В хаті світло —»буде лихо! 
Вуйку, хлопа біс несе!" 







%& 









н. 






А Охрім, богач-мужик 
Пробудив ся — що за рик? 
Виглядає у кватиру — 
Що за диво? При колоді 



— 35 — 

Щось чорніє... Може злодій ! 
Хлоп хапає за сокиру. 

Вибіг з хати, приглядаєсь: " 
Се Бурмило борикаєсь!... 
Репіт підінма Охрім: 
„Гей, сюди, сусіди любі! 
Ось Медвідь зловив ся в дубі! 
Гей, Медведя бить біжім!" 

У! Кипить в селї трівога! 
Наче ті вовки з берлога 
Позривались мужики. 
В чім хто був, в тім вибігає, 
Що попало, те й хапає 
Як оружє до руки. 

Як прискочуть до Бурмила — 
В сего ціп, у того вила, 
В баби кочерга в руках, 
А Охрім з тяжким обухом — 
Кинулись на вуйка духом! 
Лиш луп-цуп! та трах-тарах! 

Біль додав Бурмилі сили: 

Як не шарпне — • Боже милий! 

Шкіру всю з чола зідрав! 

Ще раз шарпнув — вирвав лапи. 

Але шкіру й кі?Ггї-дряпи 

Дуб немов своє забрав. 

„Вирвавсь! вирвавсь!" закричали 
Люди, в ростїч поскакали, 
А Бурмило трух-трух-трух! 
В ліс у корчі збіг борзенько, 
Ляг та стогне так тяженько. 
Мов би з него перло дух. 



— 36 — 



Аж тут суне Лис Микита. 
„Ну, вуйцуню, — мовить — сита 
Вже душа? а добрий мід? 
Тай гаразд ви попоїли! 
Хочете, я що неділі" 
Справлю вам такий обід! 

„Ой, а я трохи не плакав, 

Як там з вами хлоп балакав: 

Я гадав, що буде бить. 

Ну, та бачить ся, ви чемно 

З ним розстались, — дещо певно 

Вам за мід прийшлось платить. 




„Е, що бачу! Ви з гризоти 
Вбрались ніби на зальоти 
У червоні сапянцї! 
А сю шапочку червону 
Де купили? Чи до дому 
Несете її доньці?..." 



— 37 — 

Так Микита наспіхав ся, 
А Бурмило лиш метав ся, 
Та бурчав собі під ніс. 
Аж на третій день ходою 
Він з тяженькою бідою 
Ледви в царський двір прилїз. 

Як побачив цар ясенний, 

Що Медвідь такий нужденний. 

То аж руки заломив. 

„Гей, Бурмило, любий друже 

Хто се збив тебе так дуже 

Та зо шкіри обідрав?" 

„Царю, пане! — рік Бурмило, - 
Горенько мене постигло! 
Се Микита все зробив. 
Через нього муки много 
Я приняв, — ох, мало свого 
Я житя не загубив!" 

Ух! затупав цар ногою! 
„Я короною ось тою 
Заклинаюсь: не уйде 
Сей злочинець злої муки! 
Дай мені його у руки, 
То до завтра не дожде!" 

Потім троха мисли ладив 
І з сенатом раду радив: 
Щоб Микиту взять на гак, 
Постанову мав велику. 
Приклика Кота Мурлику 
І до него мовить так: 

,,Ти мій вірний Кіт Мурлика, 
Хоч постава не велика. 
Та розумний ти за трьох. 



— 38 — 

Ось тебе я шлю: піди ти 
Сам до Лиса до Микити, 
У його злодійський льох. 

„І кажи, щоби як стій 
Він у двір явив ся мій! 
Загрози йому, що гака 
Не мине й тяженьких пут, 
Як на суд не стане тут 
Лис Микита гайдамака!" 

Кіт Мурлика поклонив ся 
І в дорогу спорядив ся, 
Хоч по шкірі дер мороз; 
Страх не рад він був тій чести. 
Та що цар дав, їдж до решти! 
Сперечати ся не мож. 
о 



Пісня третя. 

Кіт Мурлика до дороги 
Добре взяв за пояс ноги, 
В торбу впхав печену миш, 
І ЛІСОЧКОМ, колодками 
Так на підвечерок самий 
Він прибув до Лисович. 

Стукнув в браму, дожидає... 
Лис в кватирку виглядає. 
Кіт Мурлика шапку зняв, 
Поклонивсь йому низенько, 
Привитав його борзенько, 
Тай такі слова сказав: 

„Не прогнівай ся, нанашку! 
Не приніс я жадну фрашку. 
Але царський вам наказ: 
Другий раз се цар, наш владця, 
Через свойого післанця 
На свій суд ось кличе вас. 

„Що тут довго говорити! 
Дуже цар на вас сердитий, 
Тож я раджу вам: ходіть! 
Цар поклав ся на корону: 
Як не ставитесь до трону, 
То пропащий весь ваш рід". 

„Мурцю! — скрикнув Лис Микита, 

От не ждали! От візитаї 

Боже милий, як я рад! 

Ну, ходи в мої обійми! 

А про те казать не сьмій ми, 

Щоб як стій іти назад! 



— 40 — 

„Таж Лисиця, твоя тїтка, 
Так тебе видає з рідка, 
Що не пустить нас під ніч. 
А маленькі Лисенята, 
Чиж вони пустили-б брата? 
Нї, то не можлива річ! 

„Повечеряєм гарненько, 
Проспимо ся, а раненько 
Холодком — тай в божу путь! 
Я про царський суд не стою. 
А що рад піду з тобою, 
Ти про сеє певний будь! 

„Он з Медведем инше дї'ло! 
Ти розваж: прийшов Бурмило 
Мов розбійник у мій двір. 
Тай до мене з криком, фуком, 
З величезним в лапах буком — 
Я-ж малий, слабенький звір!" 

„Ой нанашку, — рік Мурлика, — 

Ласка ваша за велика... 

Але ліпше ми не ждїм! 

Ніч чудова, місяць світить... 

Попращайте жінку й діти, 

Тай у путь як стій ходїм!" 

,,Мурцю, — каже Лис, — май розум! 
Ніч не тїтка, ми не возом 
Будем їхать, нї літать. 
Всяка погань лісом лазить, 
Нуж-но хто на нас наважить! 
Нї боротись, нї втїкать!" 

Ті слова Кота Мурлику 

Кинули у -дрож велику. 

„Ваша правда, — він сказав. — 



— 41 — 



Мушу на ніч вже лишить ся... 
Та скажіть, щоб поживить ся, 
Де-б я тутка що дістав?" 

„Щож, не гнівайсь, Мурцю дїльний! 
Чоловік я богомільний, 
Піст твердий держу день в день. 
Та тобі вже я придбаю 
Найсмачнїйше, що лиш маю: 
Крижку меду з'їж лишень!" 




„Меду? тьфу! — відрік Мурлика. 
Най Бурмило мід той лика! '' 
Ним мене ти не вкормиш! 
Та у вашому фільварку 
Чейже є де в закамарку 
Хоч одна порядна миш?" 

Лис Микита рік до Мурка: 
„Ти жартуєш! Навіть Турка 
Я-б мишми не трактував! 
Що ти видумав небоже! 



_ 42 — 

Миши їсти!... Милий Боже! 
Про таке я й не чував! 

„Та як мишей ти бажаєш, 
Мурку любий, — тут їх маєш, 
ТІ То хоть ними гать гати! 
Тут у війтовім будинку 
Мишей тьменна тьма, мій синкз^ 
І близенько нам іти!" 

„Ах, нанашку мій наймильший, 

Поведіть мене на миши! 

Я на миши дуже звик!" 

,, Добре! Так ходи-ж за нами!" 

І полізли бурянами 

Аж де війтів був курник. 

Там в стїнї дїра пробита, 
Нею часто Лис Микита 
Нічю в курятник гостив; 
Вчора ще пустив він крови 
Війтовому когутови. 
Аж когут і дух спустив. 

Війт зо злости счервонївши, 
з когута лиш пірє вздрівши. 
Крикнув, „Нї, вже не стерплю! 
Мушу ЗЛОДІЯ зловити!" 
Край вікна дав присилити 
Мотузяную петлю. 

Лис Микита се' пронюхав, 
Тай говорить: Мурку, слухай, 
Як там мишки цвіркотять, 
Мов горобчики невинні! 
А ось тут і дїрка в глинї — 
Тілько влїзти тай хапать!" 



лаі 4Q шт 



.,А безпечнО'Ж тут, нанашко? 
Нині за біду не тяжко, 

А ВІЙТИ, то хитрий ЛЮДІ" 

„Га, говорить лис зрадливий, 
Хто занадто боязливий, 
Най такий покине труд! 




„В середині' там не був я, 
І про хитрощі не чув' я, 
Та коли боїш ся ти, 
То ХОДІМ раднїйш до дому, 
Повечеряєм по свому: 
Редьку й медові соти." 



— 44 — 

Кіт Мурлика застидав ся. 

,,Що гадаєш, я злякав ся?" 

До Микити він озвавсь. 

„Страх не є котяче діло!" 

І у дїрку скочив сьміло. 

І шасть-прасть! в сильце спіймавсь. 

Ой, повис він у воздухах, 
Затрепавсь, та по тих рухах 
Шнур ще дужше горло стис. 
Кинувсь — вдаривсь до одвірка! 
А з гори, де клята дірка, 
Заглядає зрадник Лис. 

„Ну, що, Мурцю мій наймельший, - 
Каже він — смакують миши? 
Правда, що за пишний смак! 
Хочеш соли? Я покличу, 
Або в війта сам позичу, — 
Чи волиш вже їсти й так?... 

„Ого-го, вже й ти співаєш! 
Але славний- голос маєш! 
Тенор! Ах, люблю на смерть! 
Жалібно, аж ллє ся в душу!... 
Ох, бігме, я плакать мушу... 
Ну, спасибіг за концерт!" 

Раптом двері заскрипіли, 

Війт роздягнений, спотілий 

З палицею сам впада; 

А за ним сини і слуги. 

Сей з ременем, з буком другий — 

Ось де Муркови біда! 

„Бийте злодія! — війт крикнув, — 
Вчора когута нам смикнув! 
Бийте, поки спустить дух!" 



«ж 48 •<«• 

І луп-цуп! летять удари... 
Мій Мурлика з VCT ні пари, 
Мов ослїп уже А оглух. 

„Бийте!" — війт кричить і кропить. 

В тім Мурлика скік! як вхопить 

Пана вінта за сам ніс! 

Хруп тай хруп, мов миш велику, 

Кіхтями роздер всю пику, 

Мов би гречку грабав біс. 

Ґвалт! ратуйте!" — крикнув з болю 
Війт і впав як сніп по долу. 
Всі до него. „Гей, сьвітїть! 
Гей води! Гей губки, вати!" 
Кинули ся кров спиняти, — 
Вже й не в голові їм Кіт. 

А в Кота тверда натура:.. 
Лиш відсапав тай до шнура, 
Взяв ся гризти і кусать. 
Далі шарпнув ся що сили, 
Шнур урвав ся і в тій хвили 
Кіт свобідно міг гасать. 

Ну, він мишей відцурав ся, 
В курнику й не обзирав ся, 
А задравши хвіст, як міг 
Драпнув в дїрку, та до лїса, 
А лісами, мов від біса. 
Просто в царський двір прибіг. 

Як уздрів його Лев-батько 

Збитого мов кисле ябко, 

З злости аж позеленів. 

„Що? — кричав звірів правитель, — 

„Чи знов сьміє той урвитель 

Насьміхатись з моїх слів? 



— 46*. 

„Нї вже того за богато! 
Будь я пес і пес мій тато, 
Коли се йому прощуі 
Війско шлю на гайдамаку! 
Скоро зловлю, — на гиляку, 
І ГНІЗДО все розтрощу!" 

Грізно цар ревів і тупав, 

Був би Лиса з кістьми схрупав. 

Як би мав його в руках, 

Аж як гнїв пройшов безмірний, 

Виступив Бабай покірний, 

І сказав при двораках: 

,Дарю, явна річ, не скрита: 
Вольний є козак Микита, 
Право-ж каже тричі звать 
Винного на суд твій, пане. 
Аж як третій раз не стане, 
Суд заочний видавать. 

„Що в тім правди чи неправди. 
Що про него клеплють завжди 
В те не входжу, — та для всіх 
Рівне право! Тож пішли ти 
І мене ще до Микити, 
Чей прийде до твоїх ніг". 

Цар махнув лиш головою. 
Дав знак згоди булавою. 
Та ні слова не сказав; 
•А Бабай як стій зібрав ся, 
У дорозі поспішав ся, 
В Лисовичах на ніч став. 



Пісня четверта. 

Лис собі в вечірню пору 
з діточками коло двору 
Розмовляючи гуляв, - 
Аж тут голос у діброві 
Обізвав ся: „А, здорові! 
Ось до Вас я причвалив? 

,,Ах, Бабай! Чи ти се, стрику? 
Ну, мабуть якусь велику 
Новину несеш до нас! 
Ти втомив ся? Ти сумуєш? 
Ну, до хати! Заночуєш, 
То іі балакать буде час". 

Всі гарненько привитались, 
Про здоровлє розпитались, 
Випив вишнячку Бабай. 
Сїв на приспі, віддихає, — 
Лис про царський двір питає: 
„Ну, ба;ґакай, не зітхай!" 

„Гей, синашу, схамени ся, — 
Так сказав Бабай до Лиса — 
Що за збитки робиш ти? 
За шіо ти з післанцїв кпиш ся? 
Чи на правду ти боїш ся 
На той царський суд іти? 

,,Я-ж гадаю, синку милий. 
Що ти зможеш в одній хвили 
Ворогам заткати рот. 
Адже всі їх глупі мізки 
Против твого стоють тріски! 
Оттакий то весь народ!" 



— 48 — 

„Правду кажеш, любий стрику, 
Рік Микита, — і велику 
Ти охоту в мнї підвів. 
Щож, піду! най всі побачуть! 
Хто сьміє ся, ті заплачуть, 
Цар на ласку змінить гнїв. 

„Хоч там цар на мене лютий. 
Та він знає, що в мінути 
Небезпечні, в чорний день 
Всі торочать не до ладу, 
Але дати мудру раду 
Вміє тілько "Лис оден". 

І війшли оба в світлицю. 
Привитав Бабай Лисицю, 
Всї засіли край стола. 
Лисенята Міцько й Міна 
Повлазили на коліна — 
Живо гутірка пішла. 

„Дуже лютий цар, Бабаю? — 
Рік Микита. — знаю, знаю. 
Жаль йому медвежих мук! 
Та в нас був старий рахунок, — 
Довго ждав я на трафунок, 
Щоб дістать його до рук. 

„Тому літ ще не богато. 
Як Бурмила Лев, наш тато, 
Губернатором зробив 
На підгірські наші бори, 
Щоб звірячі справи й спори 
Всі по правді він судив. 

,,0т тоді то Вовк Неситий 
Напосївсь мене здусити, 
А з Бурмилом змову мав; 



— 49 — 

І на суд ґуберкїяльний 
За мій помисл ґенїяльний 
Перший раз мене пізвав. 

,,Що за помисл? Слухай, друже! 
З Вовком раз, голодні дуже, 
На поживу вийшли ми. 
День. У церкві дзвін десь дзвонить. 
Та нас голод з лїса гонить 
Серед лютої зими. 




ш'^^аі 



„До села йдем осторожно. 

Нюхаєм, де би можно 

Чим масненьким поснідать, — 



50 



Аж тут сала, мяса запах 
Не лиш в носї, а аж в лапах 
Закрутив нам — хоч тут сядь! 

„Тії пахощі нас гарні 
До попівської спіжарнї 
Мов по нитцї довели. 
Стали ми довкола нюхать, 
Чи безпечно всюди — слухать, 
Аж віконце ми знайшли. 

„Страх тісне було віконце. 

„Лізем, Врвче?" ,, Лізем конче!" 

Каже Вовк. „Ти перший лїзь! 

Глянь, чи де нема зелїза! 

За тобою й я полїзу, — 

(Так Вовк каже) — лїзь, не бійсь!" 

„Я проліз досить вигідно, 
Роздивив ся. ,,Лїзь свобідно!" 
Так до Вовка я сказав. 
Він голодний був, тоненький. 
Ну, та в отвір вузенький 
Ледво толуб свій пропхав. 

,,А в спіжарнї — Боже кріпкий! 
Сьвіт затьмив ся нам до дрібки, 
Стілько там добра для нас: 
Мяса, сала, вуженини, 
Штири пілтї солонини 
І довжезний ряд ковбас. 

,,Став я думать, міркувати. 
Як тут господарювати, — 
Та мій Вовк мов оцапів: 
Перший полоть хап зубами! 
Рве, куса, гризе без тями — 
Став і їв і знай сопів. 



„Ну, гадаю, — їж, небоже! 
та для мене се не гоже". 
Я беру ся до ковбас. 
З жердки легко їх здіймаю, 
Крізь віконце викидаю, 
Поки ВСІХ отак, не стряс. 

„А за ними й сам в віконце 
Вискочив, тай ну чим скорше 
Всі- на шию надівать. 
Навантажив як коралі, 
Тай до лїса далі, далі, 
Скарб у яму щоб сховать. 

„Скарб у яму заховавши, 
Спокійненько поснідавши 
До спіжарнї знов біжу. 
Прибігаю: Вовк ще голить, 
Не доївши кинув полоть, 
З смальцем розпочав дїжу. 

„Вовче, — шепнув, — час до гаю! 
З церкви люде вже вертають, — 
Щоб нас тут хто не застав!" 
Вовк почувши се, зжахнув ся, 
В дірку прожогом метнув ся. 
Та вже ледво шию впхав! 

„Бачиш — повний був, мов бочка! 
Став у дїрцї, тілько очка 
Витріщив, немов баньки. 
Страх відняв у него мову... 
Я-ж кричу: „Чого став знову? 
Ну, якої бідоньки?" 

„Вовк не тямить вже, що дїє! 
ГІхаесь в дірку, аж потїє, 
Та дармий його весь труд. 



Далї з лютої розпуки 
Заломав передні руки <-*- 
„Лисе, — каже, — згину туті" 

„Вовче, — '■ кажу, — чи здурів ти, 
Чи від смальцю опянїв ти? 
Вилізай, пора нам в гай!" 
„Ой, не можу, мій Лисуню! 
Бачиш, пуза не просуну! 
Ой, Микито, помагай". 

„Ну, скажи ти сам. Бабаю: 

Що я тут чинити маю, 

Як драбузї помогти? 

Лишу Вовка — може згинуть. 

Ліпше, думаю, не кинуть. 

Але до попа піти. 

„Попросить по добрій воли, 
Щоб дав пилки і позволив 
Більшу вирізать дїру. 
Здумавшії сю річ штудерну. 
Мовлю Вовку:' „Жди, я верну!" 
І в попівство просто дру. 

„Піп був власне у покою: 
В пообідньому настрою 
Люльку ходячи курив. 
У вікно я заглядаю, 
Лабою шкряб-шкряб благаю. 
Щоб вікно він отворив. 

„Піп поглянув, підбігає... 
„Лис у вікна заглядає! 
Гей, ловіть його! Біжіть!" 
Я й не счув ся а за мною 
Слуги, служниці юрбою, — 
От я духом через пліт. 



— ÖS -^ 

,,Крик зо мною, як в гамарнї... 
А я просто до спіжарнї, 
Тай сховав ся під поміст. 
Тут погоня надлітає: 
„Де він? Де той Лис? — питає 
Показав нам тілько хвіст!" 

„В тім зирнули, а з віконця 

Вовк Неситий проти сонця 

Визирає! „А, ти тут? 

Ой, нещасная головка! 

Таж се Вовк! А бийтеж Вовка! 

Тут йому зробіть капут!" 

„Вовк їх там не дожидав ся, 
А в спіжарню заховав ся, 
При саміських дверех став. 
От вони як створили, 
То Неситий скік в тій хвили, 
з сеї шпарки скористав, 

„Та дістав там з дивовижі 
Скілька буків через крижі, 
Так що ледво в лїс долїз, 
І про справу сю немилу 
Заразїсїнько Бурмилу 
Він на мене скаргу внїс. 

,,Хоч сам винен за лакомство, 
А на мене віроломство, 
Злобу й зраду наклепав. 
Ну, а думаєш Медвідь 
Розібрав усе як СЛІД, 
По закону поступав? 

,,Де Гобі? Суддя той ласий, 
Як дізнав ся про ковбаси, 
Що я з трудом розстарав, 



■ш 34 ■<■' 

Як ревне на мене tyfO: 
„Зараз все віддай, злодюго! 
Будеш ти ковбаси крав?" 

„Ти й віддав?" — Бабай питає. 

„Щож було робить, Бабає? 

Аджеж хтїв відтяти хвіст! 

Та щоб всі" віддать — а дзуськи! 

Штири дав йому тонюські, 

А собі лишив ще шість. 

„От Медвідь так судить справу: 
„За побої, за неславу. 
Вовче, маєш ковбасу! 
Решту я з'їм. Ти-ж, Микито, 
Радь будь, що тебе не бито! 
Марш, бо кости рознесу!" 

„Так то нас судив Бурмило! 
Гірко се мене вшпилило! 
Я присяг на царський хвіст: 
Як його дістану в руки. 
То за всї ті подлі штуки 
Він тяженько відповість". 

Надоспіла і вечеря; 

З пірєм пражена тетеря — 

Всім досить її було. 

Як гарненько поживились, 

Де про що розговорились, 

Тай пішли собі в стебло. 

А як рано повставали, ■> 
То гарненько поснідали: 
їли сало з чесником, 
Потім гусячу потравку, 
Закусили-ж сю приправку 
Ще копченим судаком. 



— 55 — 

Оттодї Микита вбрав ся 
До дороги й так прощав ся 
З господинею й дітьми: 
„Люба жінко, будь здорова! 
Час мені" іти до Львова, 
Тож ключі усї прийми! 

„Наглядай як слід в коморі, 
Бо ті Миши красти скорі, — 
А про мене не журись! 
Хоч тепер на нас цар лютий, 
Але легко може бути. 
Що всьміхне ся ще колись. 

„А ви, діти, не пустуйте, 
По за домом не герцюйте. 
Мамі збитків не творіть! 
Глянь-но, стрику, що за звірик 
Отой Міцько! Хто повірить. 
Що йому ще тілько рік!" 

І дїтий поцілувавши, 

Жінці в ухо пошептавши. 

Що там ще сказати мав. 

Лис Микита мов у гості 

В Львів, на зустріч 'царській злости 

Враз з Бабаєм почвалав. 



Пісня пята. 

Гу, гу, гу! — в дворі гуділо, 
Мов Бог зна, яке там діло — 
,,Лис Микита! Лис приспів!" 
А Микита мов не чує, 
Гордо, сміло машерує 
Між рядами ворогів. . 

Перед троном зупинив ся, 
І цареви поклонив ся, 
І такі слова сказав: 
„Царю наш великодушний! 
Слову твойому послушний, 
Я на суд твій правий став. 

,,Вірю в велич твого духа. 
Не прихилиш свого вуха 
Ти "поганим брехунам. 
Що байками і брехнями 
Раді-б розлад поміж нами 
Сколотить на шкоду нам". 

Але цар глядів понуро 
Й крикнув: „Підла креатуро! 
Ти ш,е тут хвостом вертиш! 
Смієш прав допоминать ся! 
Нам ще хочеш підлизать ся! 
Нї, вже нас не підлестиш! 

„Глянь, ось Півень у жалобі! 
Кіт Мурлика ось при тобі, 
І Бурмило, мій барон! 
Тямиш біль їх, ганьбу, муки? 
Гей, беріть його у руки 
І до трибуналу! Вон!" 



— 57 — 

„Царю, — смирно рік Микита, 
Чиж так явна вже й відкрита 
Що до них вина моя? — 
Іііо Бурмило був упертий 
Конче хлопський мід ізжерти, 
То чи-ж тому винен я? 

„А Мурлика, — Боже, Боже! 
Він ще жалувать ся може? 
Хтож на ловах не прийма 
Бійки, невигід подібних? 
Таїі хибаж для Мишей бідних 
Конституції нема? 

„Кажуть: злодій я, поганець! 
А Мурлика, твій післанець, 
Тож не менший горлоріз. 
Бо чи-ж то не для злодійства, 
Кроволитя і убийства 
Він у тую шпарку влїз? 

„Царю, я підданий вірний! 
Як такий твій гнів безмірний 
Дай на смерть мене судить! 
Дай малих злочинців вішать, 
Най великі тим ся тішать! 
Коли так — не варто й жить!" 

Та цар Лев не вів і вухом! 
І взяли Микиту духом, 
І звязали й повели 
Стражники у трибунали; 
В трибуналах засідали 
Старі Цапи і Осли. 

Став Микита тай балака. 
Та найстарший пан Осляка 
Вже пять років як оглух. 



58 



Присудили: „На г а л у з ц ї 
Лису ВИСІТЬ на мотузці, 
Поки з нього вийде дух". 

Вовк, Бурмило і Мурлика 
Як почули се, велика 
Радість обняла їх ум. 
Зараз за катів обрались, 




r^S^j^jBF^ 



— 59 



І Микиті нахвалялись 
Причинить до стерти глум. 

Лиса вивели. Бурмило 
Трах його прилюдно в рило! 
„Le за сапянцї мої!" 
Вовк для гіршої ще муки 
В зад скрутив Микиті руки: 
„Не уйдеш тепер гилї". 




Кіт Мурлика вже на гильку 
Виліз і міцную сильку 
Мотузяну засилив. 
Крука ще гукнув навмисне, 
Щоб Микиті, як повисне, 
Зараз очи з лоба пив. 



— 60 — 

Хто лиш жив, ГЛЯДІТЬ зійшли ся, 
Як то будуть вішать Лиса: 
Стала страж кругом як мур. 
Лис іде як мокра курка, 
Вовк Неситий з заду штурка, 
А Медвідь веде за шнур. 

„Не лякайсь, — сказав Неситий, - 

Ми від разу задусити 

Не гадаємо тебе. 

Будеш дриґав ще лапками, 

Поки Крот під дубом ями 

У твій ріст не вигребе". 

Обернув ся Лис до нього: 
„Щож то — каже він, — міцного 
Шнура не знайшлось у вас? 
Міг вам Кіт дістати, любко. 
Того, що на нїм так цупко 
Сам у війта дриґав раз". 

„Замовчи! — ревнув Бурмило. — 
Щоб язик тобі сцїпило! 
Ще не кинув жартів ти? 
Глянь, жде шибениця грізно! 
Кай ся, щоб не було пізно, 
Грішну душу очисти!" 

Привели його під гильку 
Завдали на шию сильку, 
На драбину Лис вступив, 
І звернувши ся до миру 
Він царю вклонив ся щиро, 
1 ось так проговорив: 

„Наступає вже година, 
Ох, для звірів всіх єдина: 
Швидко вічним сном усну. 



— 61 — 

Царю наш, тебе благаю, 
Ти по давньому звичаю 
Просьбу вволь мені одну. 

„Тут в обличю смерти й гробу 
Хочу виявить всю злобу, 
Сповідать ся всіх гріхів, 
з всї'х провин заслону здерти, 
Щоб ніхто по моїй смерти 
За моє зло не терпів". 

Так сказав, усїм вклонив ся, 
І тяжецько прослезив ся, 
Зрушив душі всї'х хижак: 
Цар задумавсь на хвилину, 
Берло похилив в долину 
І сказав: ,,Най буде так." 

Лис Микита бєть ся в груди: 
„Православні, чесні люди! 
Много, много я грішив! 
Чи є хоч один між вами, 
В когоб дїлом, чи словами 
Добру память я лишив? 

„Від дитинства сам собою 
,.Я привчав ся до розбою 
Хоч отець картав не раз. 
Бідні Кури, Гуси, Утки! 
Серце рветь ся в мнї ось тутки: 
Як то шарпав, гриз я вас! 

„Був я штучка невеличка. 
Та „від личка до ржемичка" 
Що раз далі, далі лїз 
Вже ягната й козинята. 
Що відбігли геть від тата, 
Я хапав і в яму нїс. 



62 



„Біг до зла я шляхом битим! 
Спобратимав ся з Неситим: 
Він учитель мій у злім. 
І коли я нинї стою 
Під смертельною вербою, 
То його заслуга в тім. 

„Раз ото на переднівку 
Ми таку злодійську спілку 
Завязали: я дрібне, 
Вовк велике має красти, 
А що зиск — по рівній части; 
Нині кара б є мене! 

„Але як прийшло ДІЛИТЬ ся, 
То НІКОЛИ, як ГОДИТЬ ся, 
Половини Вовк не брав: 
Загарчить — не смій і писнуть! 
Сам же, хоч би мусїв тріснуть. 
До крихітки все зіжрав. 

,,А як часом грубшу штуку 
Нам вдалось спіймати в руку, 
То Неситий як ревне, 
Вже Вовчиця тут з синами! 
Мясо мало не з кістками 
Хавкнуть — хвиля не мине. 

„Аджеж тямлю так як нинї: 
У одної господині 
Нічю виліз я на під; 
Висїв тамка у димарни 
Солоннини полоть гарний, — 
Ну, його і дістати слїд. 

„Кажу: Вовче, ти дри стріху, 
Я-ж сей полоть нам на втїху 
Живо з вішалки здійму". 



— 63 — 

І полїз я на бантину, 

Довго мучивсь, поки скинув 

Полоть просто в рот йому. 

„Вовк мясиво хап - — і драла! 
Та мене ще хіть зібрала 
На вечерю Курку взять: 
А у тої господині 
На близесенькій бантині' 
Спав Курий довгенький ряд. 

„Підіпхавши ся по платві, 
По бантині мов по дратві. 
До Курий я вже підліз. 
Серце бєть ся... тихо... темно. 
От в такі то хвилі певно 
Найлюбійше жартує біс. 

„Вийшлаж і мені ярмурка! 
Я гадав що з краю Курка, 
А то крепкий був Індик. 
Я на Курки іі«ійку мірив. 
Індика в крило і вцілив, — • 
А Індик як здійме крик! 

„Я зубами хап за тепле, 
А Індик крилом як стрепле! 
Даром, що старий я Лис, — 
Сьвіт мені заморочив ся, 
Я схитнув ся, поточив^ ся, 
З Індиком гегеп у низ! 

„Ну, тай мав я тут пригоду! 
Полетів, та не до поду, 
А на тік у сіни впав. 
Гепнув так з цілого маху, 
Думав: кожду костомаху 
Мов у ступі з'опивав. 



— 64 — 

„Не конець тут моїй лазнї! 
В сїнех був я мов у казні, 
Вийти не було куди. 
От запхав ся в куточок 
І стулив ся- у клубочок: 
„Тихо! Лихо пережди!" ^ 

„Та даремну мав надїю! 
Чую голос: „Гей, Андрію! 
А поглянь-но до сіней! 
На подї там щось кричало, 
І у сіни щось упало! 
Ну, Андрію, встань-но, гей!" 

„Чути: наймит щось воркоче. 
Встав, щось шкряба і стукоче, — 
Сьвітло він сьвітив мабуть; 
Далі двері, відчиняє, 
Каганець в руках тримає: 
„Що за дідько гримнув тут?" 

„Глип! Індик по сінях ходить. 
„От хто крики тут заводить! 
З сідала Індик упав!" 
В тім в куток зирнув нечайно... 
„Ай! Хозяйко! уставай-но! • 
Гість до нас тут завитав!" 

„Що за гість?" „Та Лис Микита!" 
„Бий, Андріюі" „Чим же бити? 
Встаньте радше з подушок! 
То обоє ми без труду 
Сю поганую приблуду 
Живо зловимо в мішок". 

„Поки там вона збиравсь, 
Наймит з близька призираєсь 
Знай до мене з каганцем. 



— 65 — 

Я-ж сиджу, тремчу, все чую, 

Тай усе собі міркую. 

Як бн тут втекти живцем? 

,,Ось хазяї'іка лїзе в сїни; 
Того н ждав я, як відчинить 
Двері в комнату вона: 
Шусть їй прудко по під ноги, 
В хату вскочив тай з порога 
Просто скачу до вікна. 

., Шибку висадив з розгону, 
Стрічку не одну червону 
Я на шкірі здряпонув, 
Ну, та вирвав ся на волю, 
Тай садком, відтак по полю 
Мов безумний в лїс махнув. 

„Довго бігав без уговку, 
Поки в решті в »етру к Вовку 
Ледво дишучи добіг. 
,.Ой Вовцуню! Я аж гину! 
Дай же мяса одробину, 
І По для мене ти зберіг!" 

,,0, зберіг! — смієсь Неситий, 
Тим ти певно будеш ситий: 
На, і знай дар щедрий мій!" 
І — зміркуйте підлу штуку! — 
Дав мені дубову клюку: 
Полтї вішають на ній. 

,,Оттаке сказати мушу: 
Тілько гріх я брав на душу, 
ІЦо із ним до спілки крав, 
А й за гріш не мав пожитку, 
І без власного прожитку 
Був би з голоду пропав. 



— 66 — 

„Але я не дбав нї троха! 
Славний скарб царя Гороха 
Я у своїх мав руках! 
Скарб безмірно так богатий, 
Що ледви би міг забрати 
На СІМ возів у мішках". 

Лев про скарб такий почувши, 

Насторожив пильно уши. 

,.Лисе, що се ти верзеш? 

Про який се скарб гадаєш? 

Чи ще й доси скарб той маєш?" 

Лис сказав на те: ,,А вже-ж! 

..Царю, каже пане милий, 

Перед входом до могили 

Я душі не обтяжу! 

І чого ніяким сьвітом 

Не сказав би жінцї й дїтьом, 

Се тобі я розкажу. 

„Знай же, царю, скарб той грубий 

Стать ся мав твоєї згуби 

І нещастя жерелом. 

Не вкради його Микита, 

Кров твоя була-б пролита, 

Став ся-б страшний перелом!" 

Лев неначе ужалений 
Скочив, рикнув, мов шалений. 
,,ІДо, що, що се ти сказав? 
ІЦо се за смалені дуби? 
Перелом? Нещастя? Згуби? 
Все розказуй, щоб я знав? 

Каже Лис: „Я царську волю 
Рад сповнити, тілько молю. 
Вислухай мене ти сам. 



— 67 — 

Лиш тобі й твоїіі княгинї 
Важну річ відкрию нині 
І Гороха скарб віддам". 

,,Гей, здійміть із нього пута! 
І ведіть його ось тута! 
Крикнув гучно Лев катам. 
Ті нерадо розвязали 
З пут Микиту й розважали, 
Що то він набреше там! 

А Микита, БОЛЮ вчувши, 
Свобіднїйше відітхнувши, 
„Слава Богу!" прошептав. — 
Ну, коли не рад здихати, 
Наострись гаразд брехати!" 
З тим перед царем він став. 

,,Ну, — цар каже — сядь Микито. 

Сміло все кажи й відкрито, 

Але з правди не змили! 

Бо як збрешеш, то їй Богу, 

Не за шию, а за ногу 

Будеш висів на гили!". 

О 



Пісня шеста. 

Слухайтеж, як Лис Микита 
Цупко, наче кінь з копита, 
На брехню пустив ся й лесть! 
Щоб лиш на гилї не згинуть, 
Не задумавсь камінь кинуть 
І на батька свого честь. 

„Царю і весь чесний зборе! 
Превелике, люте горе 
По заслузі бє мене! 
За злодійство дам я душу, 
Та одно злодійство мушу 
Розказати вам страшне. 

„Парканайцять лїт вже тому. 
Як мій батько — де, в якому 
Місці, хто се зна — напав 
Славний скарб царя Гороха. 
Та добра йому ні троха 
Скарб той клятий не придбав, 

„Батько мій був горда штука. 

Фінансовая наука 

Був його любимий фах. 

Льстив царю, міняв все фарбу. 

Щоб лиш стать міністром скарбу. 

Він на се острив ся страх. 

„Та ти, царю, хитрість скриту 
Проглядів, прогнав Микиту, 
А міністром став пан Рись. 
І пійшов мій батько в пущу 
І поніс він думу злющу — 
Відомстить тобі колись. 



- 6Ö — 

„в пущі скарб знайшов заклятий, 
І почав він міркувати, 
Щоб великий бунт піднять, 
Щоб царя зіпхнути з трону, 
Славну-ж царськую корону 
Щоб Медведеви віддать. 

„Спілку він зібрав велику. 

З листом шле Кота Мурлику 

До Бурмила: так і так. 

Льва ми хочем скинуть з трону; 

А як ти його корону 

Хочеш взять, пришли нам знак. 

,.Ну, на вість таку Бурмило, 
Начеб що його вжалило. 
Схопив ся і сам прибіг. 
„Братя — каже, — я все з вами! 
Або ляжем головами, 
Або Льва завяжем в міх!" 

,, Батько мій, Кіт Мурлика, 
Вовк, Бурмило і велика 
їх рідня, усї зійшлись, 
І на бунт, на чорну зраду, 
Братобійчу, люту зваду 
Всі врочисто сприсяглись. 

,.Із околиць чужоземних 
За Горохів скарб наємних 
Мали війск навербувать. 
Я підслухав всю їх змову, 
Про страшну її основу 
Став я пильно міркувать. 

„Я Бурмила хитру злобу 
Добре знав, його особу 
Непочесну і смішну 



— 70 — 

Став рівнять з тобою, пане, 
І кажу: „Сей опуд стане 
Нам царем? Ну, батьку, ну!" 

„Знав ти скарб знайти великий, 
Та біда, коли владики 
Ліпшого знайти не вмів! 
Де Бурмило — цар народа, 
Там пропала честь, свобода, 
Голос правди занімів. 

„І неначе голос з неба 

Звав до мене: треба, треба 

Завязати зрадї рот! 

Хоч той зрадник ■ — батько твій, 

При царю ти вірно стій! 

Будь, Микито, патріот! . 

„Так розміркувавши гладко. 
Дожидав я, аж мій батько. 
Як була умова знай 
Там у зрадників тих темних. 
На вербунок війск наємних 
Рушить у сусїдний край. 

„Вже давнїйше, в переднівку, 
Вислідив я ту криївку. 
Де мій батько скарб сховав; 
Нуж тепер безпроволічно 
Виносити денно й нічно! 
Все до чиста я забрав. 

„Невиликий час минає. 
Аж мій батько повертає: 
Вже готове війско жде! 
Лиш вербунок заплатити. 
Генералів назначити 
Хоч в огонь воно піде! 



— 71 — 

„Не витав рідню, домівку 
Батько мій, лиш у криївку 
Просто шасть — і обімлів! 
Препуста-пуста печера, 
Що була ще повна вчера! 
Скарб увесь мов хто замів. 

„Що він біта, шкряба, нюха, — 
Скарбу нї слїду, нї духа! 
Тут старий ума лишивсь! 
Заскомлїв, не мов на зуби, 
Далі шнур знайшовши грубий, 
На гиляцї задусивсь. 

,,А Неситий і Бурмило 
Зрозумівши, що постигло 
Батька мого, подались: 
Страх льояльні поробились, 
І служить тобі пустились, — 
Зрадником остав сам Лис. 

„Днесь вони — підпори трону! 
Я-ж, що спас царя й корону, 
Батька свого погубив, — 
Під гилякою тут стою 
І смерть бачу над собою. 
Ну, повісьте! Я скінчив". 

Так то Лис в брехні був смілий! 

Всі присутні остовпіли, 

А сам Лев аж затремтів. 

„От воно що тутка скрито! 

Дякую тобі, Микито! 

Л... той скарб... ти де подїв?" 

„На високій Чорногорі, 
Де Черемош води скорі 
По каміню в низ жене. 



— 72 — 

У Говерлі просто серця 
Коло третього реберця 
є леговище скальне. 

„Там лежить той скарб неткнутий. 
Царю, твій він мусить бути, 
Я тобі його зберіг! 
Жалко тілько, що нікому 
Не сказав я стежки 'д ньому, 
Щоб по моїй смерти міг..." 

Лев не дав йому скінчити. 
,,Хто тут сміє говорити 
Ще про смерть якуюсь днесь? 
Царське право є — прощати. 
Зараз з нього шнур той зняти! 
Ми касуєм весь процес! 

„Більше маєш ти заслуги 
Між звірами, НІЖ хто другий! 
А гріхи ті, що за них 
Мав ти висіть, правду рікши. 
Всі" не варті торби січки 
Супроти заслуг цінних. 

„Тільки слухай: в добру пору 
Ти зо мною в Чорногору 
Завтра рушиш скоро світ: 
Лиш я сам до того льоха, 
Де є скарб царя Гороха, 
Буду знати тайний хід". 

„Царю, — Лис сказав маркітний, - 

З радої душі охітний 

Я з тобою йти в ту путь. 

Та в предсмертную годину 

Шлюбував: коли не згину, 

За гріхи покуту збуть. 



— 73 — 

„Пішки до сьвятого Риму, 
Відтам до Єрусалиму 
Шлюбував ся я пійти. 
Як поверну, ясний пане, 
Скарб від разу весь твій стане, 
Найбогатшим будеш ти!" 

„ІДож — Лев мовив, — річ побожна! 
Шлюбував — ломать не можна, — 
Тож іди й здоровий будь!" 
Далі возних зве на згоду, 
Щоб вони всему народу 
Вибубнили царський суд: 

„Всім, кому на тім залежить. 
Відати про се належить: 
Цар по силї своїх прав 
З Лиса званого Микити 
Зволив всю вину здіймити, 
І до ласки знов приняв. 

„Хто-б смів Лиса попрікнути, 
Лапою його діткнути, 
Чи позаочно хулить 
На такого патріота, 
Тому цар язик із рота 
Вирізати повелить". 

Ой, як вчув Медвідь, Мурлика, 
Вовк той засуд, — страх велика 
їх досада обняла! 
Зараз почали бурчати, 
Далї рушили кричати, 
З ними їх рідня ціла. 

Але вже було за пізно! 
Лев із трону крикнув грізно: 
„Хто там сміє ще бурчать? 



— 74 — 

Га, то ви, поганці кляті, 
Що мене у власній хатї 
Сприсяглись замордувать? 

„Бач, які сьвяті та божі, 
А в дущі думки ворожі! 
Лис вам на заваді став? 
Але годї вже мантачить! 
Будете тепер ви бачить 
Справедливість наших прав. 

„Гей, беріть Бурмила тута 
І закуйте в добрі пута! 
Вовка в диби прикрутіть, 
І Кота звяжіть, і прямо 
Засадіть в тюремну яму, 
Де не блима сонця світ!" 

Так то доля грає з нами! 
Хто ось-ось був близким ями, 
Раптом на вершку став! Ох, 
А хто гордо дувсь, пишав ся, 
У кайдани враз попав ся 
І пійшов в тюремний льох! 



Пісня сема. 

Був у замку льох підземний. 
Зимний і вохкнй і темний, — 
Там заперто вязнїв трьох. 
Кіт мовчить, Медвідь куняє, 
А Неситий проклинає; 
„Ах той Лис, бодай він здох!" 

Час обідать! Бідолахи 
Не привикли саламахи 
Арештанської вживать. 
Як наклали їм три миски, 
Нюхають: аж кривить писки! 
Стали чихать ,і плювать! 

Довго Вовк сидів і думав. 
Далі' з жалю як зарюмав, 
Як завив, як заридав! 
Своїм спільникам недолї 
Про свої пригоди й болї 
Ось таке розповідав. 

„Небо, земле і всї моря! 
З глибини свойого горя 
Плач підношу я до вас. 
Щоб вас плач той і риданя, 
Образ мойого стражданя 
До основ, до дна потряс. 

„Вовком звуть мене, Неситим. 
Що Бог добрим апетитом 
Наділив мене — чиж стид? 
І чиж я щось тому винен. 
Що в живіт пхать все повинен, 
Бо живіт все: дай! кричить? 



— 76 — 

„Вовк Неситий, Вовк зажертий! 
Вовк усе є гідний смерти, 
Вовка бий, де лиш найдеш! 
А ш,о Вовк той голодує, 
Жінку й діточок годує, 
Се байдуже вс'ім! А вжеж! 

„Вовк убійця. Вовк прожора! 
Що душа у мене хора. 
Що сумлїнє в труби дме, 
Серце в мене незрадливе, 
Милооерне і чутливе, 
Сему й віри сьвіт не йме. 

.,Яж так чесний, так побожний 
Як би сьвіт весь був порожний. 
Як би я все ситий був, — 
Я-б такий був добрий, вірний 
І лагідний і покірний, 
Щоби й очи сьвіт забув. 

,,Я й тепер — та щ,о балакать! 
Як почне жолудок плакать. 
То й сумлїнє заглушить. 
Та про те його проводу 
Кілько я, собі на шкоду 
Слухаю, то й не злічить! 

„Раз на лови йду я радо, 
Аж Гусий здибаю стадо. 
,,Гуси, Гуси, я вас з'їм!" 
Гуси кажуть: „їж, Вовчище! 
Лиш хвилиночку пожди ще. 
Помол ить ся дай нам всім!" 

„Ну, моліть ся! ось вам хвиля!" 
То вони у гору крила- 
Піднесли побожно так, — 



— 77 — 

Піднесли, заґеґотїли, 
І ВСІ вихром полетіли, 
Я-ж лишив ся, мов дурак. 

„Ну, — міркую стовпом стоя — 

Що за спосіб се і що я. 

Піп чи дяк чи паламар, 

Щоб Гусий молитви слухать?" 

І пійшов я далі' нюхать, 

Щоб знайти новий товар. 

„Зирк, Свиня лежить в баюрі, 
А при ній рожево-бурі 
Поросятка — штук зо сїм. 
„Гей, Свине, моя голубко. 
Вилізай з болота цупко, 
Най я Свинок твоїх з'їм!" 

,, Добре, їж, коли охота, — 
Відрекла Свиня з болота, — 
Тілько, бач один тут гріх 
З тих гріхів, що непрощені: 
Поросятка нехрещені, 
Як жеж будеш їсти їх?" 

., Справді, клопіт! Що робить?" 

„Слухай, — каже, — мій Неситий, 

Тут є річка і млинок. 

То ходи тихенько з нами. 

Стань собі понизше тами, 

Там я похрещу діток. 

„Похрещу, обмию з бруду, 
І одно за другим буду 
Прямо в рот тобі давать". 
,.Ну, — подумав я, — се можна, 
Чесна, бач. Свиня й побожна, 
Свинки чей не полетять". 



— 78 — 

„Я під тамою, мов в ямі, 
А Свиня з дітьми на тамі 
Хрюка, плюска, муркотить. 
„Ну, — міркую, — річ побожна. 
То й перебивать не можна: 
Се вона дїтий хрестить". 

„А вона на серед тами 
Заставку взяла зубами. 
Як запреть ся — піднесла. 
Гур! Як жбухнуло на мене 
Море мокре і студене, — 
Мене й память відійшла. 

„Вхопила мене потопа, 
Понесла з на десять хлопа 
В низ мов тріску, мов стебло. 
Мало там не дав я душу! 
Поки видрапавсь на сушу, 
Вже Свиний мов не було. 

„Став я мокрий тай міркую: 
„Ну, глядиж святошу тую, 
Як мене втягнула в рів! 
Ну, а яж то що за колик? 
Православний, чи католик. 
Щоб Свиний хрещених їв? 

,, Сильну взявши постанову, 
Що не дам здурить ся знову, 
А голодний аж лищу — 
Йду. Аж зирк! Баран блукає 
Я до него — не втікає. 
От я здалека й кричу: 

,,Стій Баране! Стій рогатий! 
Маю щось тобі сказати". 
Став Баран тай ще пита: 



— 79 — 

„Ну, які там маєш вісти?" 
„Га, тебе я мушу з'їсти! 
Що, смакує звістка та?" 

„А Баран — ну, хтоб подумав? - 

Не злякав ся, не зарюмав, 

А вклонивсь мені до ніг. 

„Пане, — каже, — Бог привів вас! 

Я-ж три дни уже ГЛЯДІВ вас, 

Вам на зустріч сам я біг. 




„Не дивуй ся і не сьмій ся! 
Я Баран-самоубійця! 
В сьвітї вже не жить мені! 
Люд мій весь в неволї гине, — 
В вас житє його єдине, 
То мені ви не страшні. 



— 80 — 

„Річ таку почувши дику, 
Я в задумі звісив пику 
І стояв дурний мов сак. 
„Що се ти торочиш, блазне, 
Щось такеє несуразне? 
Не второпаю нїяк!" 

„Пане, підожди хвилину. 
Будеш знати, за що гину. 
Чом так радо йду вмирать. 
Чом рідня моя рогата 
Свого спаса, свого тата 
В тобі буде величать. 

,,3най же, пане, біль мій тайний! 
Я не єсть Баран звичайний, 
Я — овечий патріот! 
Думка в мене — розбудити 
І з неволі слобонити 
Весь овечий наш народ. 

„З давна думав я про теє. 
Щоб овечим стать Мойсеєм, 
Вивести овець з ярма — 
Із хлїва — на вольну волю. 
Много труду, мук і болю 
Я приняв — та все дарма. 

„У тїсні овечі мізки 
Думки свіжої НІ трішки 
Не втокмачиш; серце їх 
Боязливе. „Що нам воля? 
Вовк поїсть нас серед поля. 
Нам про волю думать гріх!' 

„Ну, подумай, пане чемний, 
Про важкий мій стан душевний! 
Насміх долї так хотів: 



— 81 — 

У душі пророцькі речі, 
А кругом лоби овечі, 
Сїно, жвачка, теплий хлїв! 

,,Щоб влекшить себе хоч трошки, 
я удав ся до ворожки 
І такий почув завіт: 
„Хочеш Баранів ти спасти, 
Мусиш сам себе покласти 
В жертву вольну за свій рід. 

„В поле йди, коли охочий. 
Проблукай три дни й три ночи, — 
Здиблеш Вовка-моцаря. 
Сей по моному наказу 
Проковтне тебе від разу, 
От тоді нова зоря. 

Для Овець усїх заблисне". 
Пане, серце туга тисне 
Запитать тебе сей час: 
Маєш ти показ сей віщий? 
Можеш ти, мій найлюбіший, 
Проковтнуть мене на раз?' 

,,Ну, плети собі, мій любий, — 
Думаю я, — коб тілько в зуби 
Я дістав тебе, — не бійсь! 
Будеш знать, як я ковтаю! 
Та до него промовляю: 
„Синку любий, заспокійсь! 

„Віщий сон сьогодні мав я, 
І на тебе вже чекав я, — 
Проковтну тебе як стій!" 
,Л — Баран рік — Богу слава 
Тай тобі, судьбо ласкава! 
От тепер в душі спокій! 



— 82 — 

„Пане любий, стійтеж тутка! 
Я на горбик вийду хутко, 
Розбіжусь і просто в рот 
Кинусь вам, а ви ковтайте, 
І ковтайючи згадайте: 
Так вмирає патріот!" 

„Требаж дурня, щоб згодить ся! 

Мій Баран як розбіжить ся, 

Тай рогами в лоб мене 

Як не грюкне! Я скрутив ся 

Тай зомлілий покотив ся, 

А Баран як не чкурне! 

„От я встав, аж плачу з болю. 
Проклинаю злую долю 
Тай клену нерозум свій. 
,,Чи то я овечий батько? 
Чом не вхопив швидко, гладко 
Барана й не з'їв як стій? 

„Всему винна та чутливість! 
По що мав я терпеливість 
Слухав теревенів всї'х? 
Ну, тепер не зловиш, Грицю! 
Затверджу чуте як крицю; 
. Я голодний! Се не сміх! 

„Оттаке постановивши. 
Зуби міцно заціпивши 
Я пійшов у дальший шлях. 
Лїзу, лїзу, шкандибаю, 
Чоловіка надибаю, — 
Кравчик був, мені й не страх. 

„Скоро лиш його я з'очив, 
То й до него я прискочив: 
„Кравче, кравче, з'їм тебе! 



— 83 — 

Не тїкан, не борони ся! 
Не благаіі і не проси ся, 
Бо в кишках мене скребе!" 

„Я тікати - не прудкий, 

Боронить ся за слабкий, 

А просить ся - - хто повірить? 

Тількож: як мене з'їсти? 

Трошки за малий єси. 

Ну, позволь тебе помірить!" 

„Поки я поміркував, 
З легка він мені приклав 
До хребета своє мірило, 
Потім враз хахап за хвіст. 
Як не швасне разів з шість, — 
Аж на серці завялило. 

„Ой, — кричу, — ш,о робиш кравче?" 
„Маєш! щоб ти знав на завше: 
Чоловіка не займай!" 
,,Ой, не буду, поки жити!" 
Та кравець лихий, сердитий 
Бє тай бє, хоч ти конай. 

„Що я вию, що ридаю. 
Що клену ся і благаю, — 
Він за хвіст мене держить 
Тай періщить повен злости, — ■ 
Швидко, бачить ся, від кости 
Шкіра й мясо відлетить. 

,,Чую я, що ось вже гину! , 
Як не шарпнув — половину 
Власного хвоста урвав! 
А ТОДІ давай Бог ноги! 
Як забіг я до берлоги. 
То три дни відхорував. 



— 84 — 

„Оттаке то вовче лихо! 
Ну, скажіть, як бути тихо, 
На таке не нарікать? 
А тепер іще в додатку 
Зрадник Лис цареви-батьку 
Кинув ся на нас брехать! 

,,НЇ вже, нї, я не потішусь, — 
Ще поплачу тай повішусь!" 
Так Неситий гомонів. 
Спав Бурмило вже й Мурлика, 
То Неситий з горя, з лиха 
Всі три саламахи з'їв. 



Пісня осьма. 

В ранцї рано по снїданю 
В подорожньому убраню 
Лис царю вклонивсь до ніг. 
„Царю, будь мій рідний тато, 
Поблагослови в се сьвято. 
Щоб на прощу йти я міг!' 

Лев сказав: „То шкода, сину. 
Що так швидко йдеш в чужину!" 
„Царю, — скрикнув Лис, ох цить! 
Серце в мене краєсь тоже! 
Та що вдіємо! Що боже, 
Богу треба заплатить!" 

Лев сказав: ,,Так, так мій друже! 

Радує мене се дуже. 

Що такий побожний ти. 

Рад би я тобі й від себе 

Для вандрівної потреби 

Хоч чим будь допомогти". 

„Ца...рю — хлипав Лис крізь плач, 

Дуже ласкавий ти... Ось бач: 

Я і торби в путь не маю! 

А в Медведя й Бурмила 

Доброго кожуха сила, — 

Він шматок віддасть, я знаю"... 

„Схоче, чи не схоче дати, 
Ми накажемо зідрати!" 
Мовив Лев. ,,Ну ще чого?" 
„Дуже ласкав ти, мій царю! 



— 86 — 

Чобіток би ще хоч пару. 
Бач, я босий! Як його 

Тілький сьвіт чимчикувати, 
Ноги шпигать та збивати? 
Скалічію де небудь! 
А он має Вовк дві парі, 
То одну чей схоче в дарі 
Відступить мені в ту путь". 

„Що там, схоче, чи не схоче!" 
Крикнув Лев та аж тупоче. » 
„Гей там! У тюрму підіть. 
Із Бурмила торбу здріте, 
А з Неситого здійміте 
Пару Лисови чобіт!" 

„Ви-ж, моя дружино славна, 
Щоб усім зробилась явна 
Ласка наша для Микити, 
Проведіть його з гонором 
До могили там під бором! 
Я-ж іще піду спочити". л 

І потюпав Лис мій гладко. 
Смирний, тихий як ягнятко, 
При торбині, з костуром... 
А круг него мов ворони 
Всі бояри та барони, — 
Провожають всім двором! 

Цап — секретар гоноровий, 
Зайць — ґвардиста народовий. 
Поруч Лиса дружно йдуть. 
Хоч і як розмова мила, 
Та вже ось тота могила, 
Попрощать ся треба тут! 



— 87 — 



Лис Микита промовляє, 
Сльози рукавом втирає: 
,,Ах, Яцуню, притулись!.. 
Я... з тобою розстаю ся! 
Ах, подумати бою ся, 
Жаль пройма мене на скрізь! 




„Ох, Базильку, любий друже! 
Я тебе люблю так дуже. 
Що без тебе й жить не рад. 
Не відмов-же просьбі моїй, 
Ще шматок дороги тої 
Проведи мене як брат!" 



— 88 --- 

Се сказавши, прослезив ся, 
їм у ноги поклонив ся. 
„Ви оба з між всї'х звірів 
Справедливі й непорочні, 
Лиш траву й листочки сочні 
Все їсте — і я так їв ! 

„Про убійства, про рабунки 
В вас не має анї думки, 
Вам мясних не хочесь страв. 
Вас то, щирі, праві душі, 
Я пустинником ще бувши. 
За взірець собі обрав'. 

Так то лестними словами 

Лис їх надив, аж до ями 

Лисової підійшли. 

„Слухай — каже Лис — Базильку, 

Ти зажди на нас тут хвильку, 

Ось траву собі щипли! 

„Ти-ж Яцуню, любий свату, 
Потрудись зо мною в хату! 
Знаєш, жінка там моя 
Як почує чутку тую, 
Що на прощу я мандрую. 
То то буде плач!... А я 

„Страх не рад з жінками плакать, 

І не вмію забалакать, 

Нї потїшить їх гаразд! 

Мій Яцуню, ти в тім справний! 

Тож ходи, мій друже давний, 

Вид твій духа їй додасть!" 

Серце в Заяця добряче: 
Вчув ое й мало сам не плаче. 
„Бідна жінка!" він озвавсь. 



— 89 — 

„Я її як рідну маму 

Рад любить!" І в лисю яму 

Він з Микитою попхавсь. 

Входять — Боже! серед ями 
Микитиха з дїточками 
Плаче, СЛІЗ потоки ллє! 
Як побачила Микиту, 
Схопилась... ,, Микито! Ти ту! 
Діти! Батько ваш жиє!" 

Ну Микиту цілувати 
І до серця пригортати! 
„Любий! Щож? Біда пройшла? 
Говори бо швидше, швидше! 
Я гадала, що ти згиб вже... 
Ох, що сліз я пролила!" 

„Радуймось! — сказав Микита. 

„Цар наш — славою покрита 

Будь його держава вся! 

Дарував мені провини, 

І від нинїшної днини 

В ласці царській тішусь я. 

„Вороги-ж мої запеклі 

Десь там нині ледво теплі: 

Царський гнів їх бє всїх трьох: 

Кіт, Неситий і Бурмило 

Мусіли стулити рило, 

Ще й попали в темний льох. 

„А отсей фальшивий паяц. 
Що сьвідчив на мене, Заяць, 
Відданий мені у власть: 
Чи живим його лишити. 
Чи від разу задушити, 
Скоро викупу не дасть!" 



— 90 — 

Як почув се Яць сарако, 
Стало так йому нїяко, 
Мов би хорт за ним туй-туй. 
„Базю! — крикнув, — чесний отче, 
Лис мене тут з'їсти хоче! 
Базю, Базю, ох ратуй!" 




— 91 — 

„Зі^ріїз т^'-"^^^ будь, драбуго!" 
Крикнув Лис і вхопив туго 
Зайця, у горло перегриз. 
„Ось тобі від мене штука! 
І ВСІМ злюкам то наука, . 

Щоб Микити стереглись!" 

А відтак, поссавши крови. 
Лис Микита втїшно мовив: 
„Тай смачний же бестіон! 
Дїти, нині на вечерю 
Маєм з Заяця печеню! 
Славний буде потім сон! 

„А тепер послухай, люба, 
Як мені грозила згуба 
І як вибрехав ся я!" 
І розсївши ся вигідно, 
Розповів усе довідно 
з початку аж до кінця. 

А Лисиця й Лисенята 
Посідали коло тата — 
То сміють ся, то тремтять 
„Голово моя ти мила! 
Так Лисиця говорила, — • 
Ну, тай знав ти, як їх взять! 

„Лиш одно того не гарно 

LIJ.0 ти нас покинеш марно 

І на прощу йдеш кудись". 

,, Жінко, — скрикнув Лис поспішно, 

Ти гадаєш, що я дійсно 

Зараз дурень став якийсь? 

• „Там, де смерть перед очима. 
То плелось, що тілько слина 
Приносила на язик. 



92 



Чи я паломник, або що? 
Що там Лев мені і проща? 
Я тепер сьмію ся з них! 

„Най їсть сіль, в кого оскома! 
Я-ж лишусь з тобою дома, 
А про прощу нї ду-ду!" 
В тім почув ся крик з надвору: 
„Яцю, де ти! Кільку пору 
Я вже тут на тебе жду!" 

Вибіг Лис. ,,Базильку, друже, 
Ти не гнівай ся так дуже! 
Нічим нам тебе занять. 
Яць там з жінкою моєю 
І з маленькою сїмєю 
Преприязно гомонять". 

,, Кажеш: гомонять приязно?... 
Алеж бо я чув виразно 
Ядїв крик: „Ратуй!" — рік Цап. 
„Правда, — Лис рік, — як Лисиця 
Вчула, що нам тра просить ся — ■ 
Вмліла і на землю хляп! 

„Тут то Яць — здоров най буде! 
Жбухнув їй води на груди, 
Тай почав ратунку звать: 
„Ой-ой-ой, ратуй Базильку. 
Моя тїтка вмре за хвильку! 
Та тепер вже благодать". 

„Ну, то дякувати Богу! 
Я гадав, що Яця мого 
Там зо шкіри хто дере". 
„Базю, чиж тобі не стидно? 
Яць прийде, лиш що не видно, 
Ще й дарунків набере. 



— 93 — 

,,Базю, бородатий ребе, 
В мене просьба є до тебе! 
Бачиш, цар мені казав, 
Що-б заким ще рушу з дому, 
Про одну річ, нам відому. 
Лист йому я написав. 

„Отже поки Яць там бавивсь 
З жінкою й дїтьми, я справивсь: 
Два грубезнії листи 
Написав. Тебе, мій друже, 
Я просити хочу дуже 
До царя їх занести", 

„Добре — Цап сказав, — гляди лиш, 

Щоб де в мене не згубились. 

Не зломалась би печать! 

„Правда є! Зажди хвилину, 

Я в медвежую торбину 

Завяжу їх, можеш брать!" 

І побіг до хати живо, 

А в душі сьмієсь злосливо: 

,, Будеш мав лист! Жди лише!" 

Зайця голову кроваву 

В торбу шасть, шнурками жваво 

Позавязував, несе. 

„Ось, Базуню мій любезний. 
Тут в тій торбі лист грубезний, 
І два меншії лежать. 
Ти .неси їх осторожно, 
А розвязувать не можно. 
Бо зломає ся печать. 

„А про Зайця не жури ся! 
Він там так заговорив ся, 
Що казав перепросить! 



__ 94 — 

Йди наперед шмат дороги, 
А вже Заяць бистроногий 
Дожене тебе за мить. 

„І ще знаєш що, мій друже? 
Лев, наш батько любить дуже 
Дотеп, гарний, гладкий стиль. 
Сї листи — я не хвалю ся — 
До смаку йому прийдуть ся, 
В них майстерства мого шпиль! 

„Вже-ж я де лиш міг, небоже, 
І про тебе слово гоже 
Вкинути не занедбав. 
І я певний, що цар тато 
Ласки й чести ще богато 
Більше дасть тобі, чим дав. 

„Тілько будь ти все притомний, 
Не чини ся надто скромний! 
Сьмілість виграє в війні. 
Мов цареви: „На листи ті 
Я дораджував Микиті, 
їх завдячив він мені". 

Як почув се Цап Базилий, 
Задрожали в нїм всі' жили. 
Аж підскочив з радощів! 
Ну Микиту цілувати!... 
„От тепер я буду знати. 
Хто мені добра хотів! 

„Друже, брате! Я мов в раю! 
О, твій дотеп добре знаю! 
Лев задре з утіхи хвіст! 
Не минуть мене гонори, 
А і край весь заговорить: 
Бачте, Цап який стиліст! 



— 95 — 

„Тут я виступлю вже сьміло, 

Бо як справді малось діло, 

Се ніхто не буде знать, 

Ну, прощай же! Дасть Бог, може 

Я й тобі віддячусь тоже, 

То не будеш жалувать!" 

„Прощавай!" сказав Микита, 
А як Цап пішов, то скрита 
Вилилась словами злість: 
„Отсей дурень квадратовий 
Є секретар гоноровий! 
Ух, аж бє на мене млість! 

,,Ш,о за ряд! яка держава! 
Дурням в нїй гонори й слава, 
Бідний, слабший хижих лап 
Не уйде! А членом суду. 
Що мене судив на згубу. 
Чиж не був сей глупий Цап? 

„Але я помстивсь на тобі! 
Будеш жив, чи ляжеш в гробі, — 
Вже не змиє ся сей хляп, 
Що прилип на твоїй пицї; 
Стане ся притчою в язиці 
Слово те: дурний як Цап!" 

За той час Базьо поспішно 
В царський двір прибіг і втішно 
Перед троном гордо став: 
„Лис Микита із дороги 
Клонить ся цареви в ноги, 
І отссй пакет прислав. 

,,Три листи (£ в нїм грубезні: 
Стиль, язик, думки — чудесні! 
Се й не диво. Аджеж я 



— 96 — 



Не одну йому дав раду 

Що до стилю, що до складу, — 

То й заслуга тут моя!" 

Цар до рук пакет приймає. 
Шнур за шнуром відпинає. 
Глип у торбу — аж з'умівсь. 
„Що се! Лист якийсь ухатий! 
Базю, Цапе, ти проклятий. 
Ти кровавий лист приніс!" 




Зайця голову нещасну 
В гору випяв, рикнув страшно. 
Що аж Цап на землю впав: 
,,Так то Лис сьміє ся з мене! 



— 97 — 

На таке письмо мерзене 
Цап йому ще раду дав! 

Га, кленусь на царську гирю, 
Що вже більше не повірю 
Клятим Лисовим брехням! 
Гей, біжіть в тюрму що сила. 
Вовка і Кота й Бурмила 
Увільніть з тяжких кайдан! 

„О безсовісний брехачу! 
Через тебе то я, бачу. 
Дурно мучив вірних слуг! 
Та за те даю їм плату: 
Цапа й всю рідню патлату, 
ІДоб із неї дерли смух! 

,,А поганий той Лисюра, 
иі,о так вибрехавсь від шнура, 
Він є винятий з під прав: 
Хто де здибле сю облуду. 
Може вбить йог без суду, 
І не буде кари мав". 

Так то Яць і Цап Базилий 
Головами наложили, 
Винуваті без вини; 
А хоч жертви злоби й сили, • 
Та про те не полишили • 
й згадки доброї вони. 

Особливо Цап сарака! 

Ну, скажіть, яка подяка 

Випала за те йому, 

ІЦо до сильних він лестив ся, 

В царський двір він промостив ся, 

Мов царицю за куму? 



— 98 — 

Що дворак був, ордеровий, 
І секретар гоноровий, 
В трибуналі засідав? 
А про те на кпини, з жарту 
Через Лисову ту карту 
Душу цапячу віддав. 

І до нинї сю пригоду 
Хто з хрещеного народу 
Добрим словом ізгада? 
Як хто злий з марницї згине, 
Чи-ж не кажуть: за цапине 
Поколїнє пропада? 

А хто дметь ся і балює, 

І лестить ся й спекулює 

На нечесні бараші. 

Всім любенько рад балакать, — 

Чиж по нїм не будуть плакать, 

Як по Цаповій душі? 



Пісня девята. 

Лис Микита в своїм замку 
По обідї меду склянку 
Преспокійно спорожнив, 
Сїв у кріслі, люльку курить, 
І нічого ся не журить, 
Зла мов з роду не чинив. 

в тім почув: стук! стук! до брами. 
Скочив, вибіг враз з дітками — 
„Ах, Бабай! Се ти опять! 
Ну, здоров. Бабаю! ІДож то. 
Ти знать від царя йдеш просто? 
Щож там доброго чувать?" 

„Мало доброго! — журливо 
Рік Бабай, — та щедре жниво 
На погані новини! 
Цар присяг тобі загладу. 
Військо кличе, радить раду, — 
Будуть тутка за три дни!" 

„Тілько всього! — каже Лис. 
Як лиш тілько, не журись. 
Друже мій, старий Бабаю! 
Тим погрозам ти не вір! 
Я з тобою в царський двір 
Ще сьогодня почвалаю. 

„Вже я вибрешусь, будь певний! 
Та тепер, мій любий кревний 
Прошу в хату! Вже пора 
Підвечіркувать. Аж в лапах 
Весь мені печені запах. 
Що зготовила стара!" 



— 100 — 



Ось війшли, сидять, гостять ся.. 
Лисенята стали грать ся. 
„Бачиш, стрику, — Лис сказав, 
Жінка ловить вже курчата, 
Міцько-ж, бестійка завзята, 
Вчора утку сполював!" 




„Справді, маєш чим гордить ся! - 

Рік Бабай. — Тай не дивниця: 

В батька й діти удались!" 

„Так то, так! Талант — незгірше, 

Та виховане ще більше 

Тут значить!" - - відмовив Лис. 



— 101 — 

„Ну, та час нам в путь спішить ся!" 
„Що? — аж скрикнула Лисиця, — 
Ти Микито знов кудись? 
В царський двір? Та бій ся Бога! 
Всиротить нас ся дорога! 
Скрий ся дома, схаменись!" 

І слезами залила ся, 
І руками вчепила ся, 
Щоб Микиту не пустить. 
Він її поцілувавши 
І від себе відірвавши 
Каже: „Жінко люба, цить! 

„Цар не з'їсть мене там прецї, 
А на зустріч небезпеці, 
Лїпше вийти, НІЖ в кутку 
Дожидать на себе грому! 
Я-ж держу все' по старому 
Фільософію таку: 

„Наше все житє — війна є, 
Кождий боресь в нїй, як знає: 
Сей зубами, той крильми. 
Третій кіхтями міцними, 
Инший скоками прудкими... 
Чим же боремо ся ми? 

„Ми нї силою не годні, 

Нї як Карпи многоплодні, 

Нї нічвиди, як Сова, 

Анї бистрі, як той Заяць, 

В нас підмога лиш одна єсть — 

Се розумна голова. 

„Нею треба нам крутити. 
Ум мов бритву наострити, 
Все обдумать в один миг, 



— 102 — 

Иншим сїти наставляти, 
Але добре пильнувати, 
Щоб самим не впасти в них! 

„Цар ось грозить нам війною... 
Хоть то я не маю бою 
Перед війском тим його, 
Та все лїпше в самій річи 
З разу злому запобічи. 
Ніж чекать Бог зна' чого. 

„А на те вже я, небого. 
Чую в собі сили много! 
До таких я штук привик. 
А подумати, як цупко 
Я почну брехати, любко. 
Аж свербить мене язик!" 

Ще раз цілувались в лиця, 

І потішилась Лисиця; 
Але брами всі" замкнуть 
Наказав Микита, й жваво 
Стежками в лїво, в право 

Почвалав з Бабаєм в путь. 

Гріє сонце, небо чисте, 

Лїс шумить, тріпочесь листє, 

Цьвіти пахнуть — просто рай"! 

Лис любуєсь красотою, 

Та прибитий гризотою 

Сумно штильгає Бабай. 

„Стрику, що тобі такого? — 
В£село рік Лис до нього. — 
„Тьфу, об землю лихом вдар! 
Бач, що тут краси довкола! 
Блиск який, тепло і воля! 
Хто живий, той нині цар!" 



— 103 — 

„Ой небоже — рік Бабай, — 
Ти так надто не брикай! 
Не уйдеш ти карі! 
Деж пак, Цапу в торбу дати 
Голову Зайця, й послати 
Се цареви в дарі!" 

„Ха ха ха! — сьмієсь Микита, ' — 
Штучка дешева й сердита! 
Дуже нею я горджусь. 
Трошка цар мабуть просапавсь, 
Поки правди в ній долапавсь... 
Та щоб карі буть — а дзусь! 

,,Нинї хто рад жить, не схнути, 
Той сьвятим не може бути, 
Як в пустині' той монах. 
Кождий тут держись на-тузї, 
Хто не хоче по заслузі" 
Бути другому в зубах! 

„Яць скакав поперед мене. 
Мов дитя новохрещене, 
Мов дразнив: Ану злови! 
Аж мені так стало млісно, 
Що я хап його, й незвісно, 
Як він став без голови. 

,,Ну, а Цап! Скажи, будь ласкав! 
Він на мене в суді траскав: ' 
„Винен, винен! Най умре!" 
А як я вспів відбрехатись. 
То він лізе цілуватись! 
Най же чорт його бере! 

ІДож, мій гріх, а його шкода. 
Вбийство, пімста, сеж є мода 
Скрізь загальна у звірів. 



— 104 — 

І вам цар рабує чисто, 
А не хоче особисто, 
Шле Медведїв і Вовків." 

І всьміхнувсь Микита стиха, 
Нюх табакн взяв і чихав, 
А відтак сказав опять: 
,,Ет, все байки, мій Бабайку! 
Слухай лиш отсюю байку, 
Що я хочу розказать. 

„Кажуть: кара за рабунок! 
Ось тобі такий трафунок, 
Як наш брат хтїв чесно жить. 
Є товар, є грошей досить. 
Він не скупить ся, Ш.Є й просить 
А хоч гинь, не мож купить. 

„Раз от я і Вовк Неситий, 
Кинувши гостинець битий. 
На мандрівку ми пішли. 
Ба, зайшли за лїс, за води. 
Ні притулку, нї господи. 
Лиш степи, луги були. 

„Тут нас сонце припікає. 
Ба вже й голод дотискає, 
Аж тут зирк, Лоша пасесь! 
Та таке гладке та любе. 
Що мій Вовк аж острить зуби. 
Шкіра вся на нїм трясесь. 

„Сїв бідняга, важко сапа... 
А з Лошатком мама Шкапа, 
Вкрасти вже вона не дасть. 
Каже Вовк: „Піди, Микито, 
Запитай ту Шкапу швидко, 
Чи Лоиіа нам не продасть?" 



— 105 — 

„Я пішов, вклонивсь їй низько. 
„Що, матусю, пасо'внско 
Тутка маєте незгірш? 
Тай Лошатко! От пахолок! 
Чей його нам на виховок 
Продасьте за добриїі гріш?" 

,,Щож, купуйте, люде божі! 
Я й не щ,о великі гроші 
Буду правити від вас. 
Ось лиш прочитай значки ті, 
Що у а задньому копитї: 
Се тобі цїна як раз." 

Ну, та-пне в тїмя битий 
До копита підходити! 
Шкапі поклонивсь до ніг, 
Тай кажу: „Спасибі, мати, 
Та не вмію я читати." 
І до Вовка знов побіг. 

,, Друже, Шкапа ся лагідна, 
І Лоша продати згідна, 
І цїни не хоче драть. 
Каже, в неї цінники ті 
Є на задньому копитї — 
Жаль, що я не вмів читать." 

„Що — Вовк крикнув, — ти нездарої 

Навіть кінських літер пару 

Ти не вмієш прочитать? 

Я в письмі тім дуже вчений, 

До гімназій, академій 

Виходив років аж пять." 

І пішов мій Вовк Неситий 
Шкапу за Лоша просити. 
Шкапа-ж відповіла: „На, 



— 106 



Ось лиш прочитай значки ті, 
Що на задньому' копитї, 
Там написана цїна." 

Вовк неситий нахиляєсь, 
До копита призираєсь, — 
Ех, як фрасне Шкапа враз. 
Як у лоб не вцідить просто, 
А була підкута остро — 
То мій Вовк мов сьвічка згас. 




:^3ps 



Шкапа-ж як не зарегоче 
Та з Лошатем потеркоче, 
Що і слід обох пропав. 
А Вовчисько добру хвилю 
Полежав в такім знесилю, 
Мов зовсім небіщик став. 

Далі очи продирає, 

Доокола позирає. 

Але встати анї руш. 

„Гей, — кажу йому, — Неситий, 

Сам Лоша ти з'їв? Лишити 

Не хотїв мені нї кус? 



— 107 — 

„Га, ненаїсна прочвало! 
З'їв усе, ще й того мало! 
Друга на обід не клич!,,. 
Аджеж я, невдячний цапе, 
Перший торг робив у Шкапи, 
То належавсь могорич, 

„Ну, скажи так правду гладко: 
Дешево купив Лошатко? 
Людська знать цїна була. 
Ви й не довго торгувались, 
По приятельськи розстались — 
Втішна щ,ось вона пішла. 

„А проспавсь ти смачно, друже! 

По такім обідї дуже 

Се плявдує на живіт. 

А як славно ти, Вовчуку, 

Вмієш кінську азбуку — 

Справді, чудо на весь сьвіт!" 

„Так я з Вовка кпив до ночи, 
Він же витріш,ивши очи 
ВсеТтежав та лиш „ах, ах!" 
Далі' каже: „Будь тут чесний! 
Що за торг би був чудесний, 
А та дич — бє по зубах!" 

„Ой, — сказав Бабай, — Микито, 
Не сьмішний твій жарт, бо скрито 
В нїм гіркої правди шмат, 
А найгірш те, ІДО Неситий 
Нині ворог твій забитий, 
З сьвіта рад тебе зігнать." 



^ 108 — 

„E — рік Лис, — наплюй на нього І 

Все у Вовка злоби много, 

Але злоба ум сліпить. 

Сьвіт би весь пожер він скоро, 

Ба, коли не влїзе в горло! 

А розумний з злоби кпить!" 



Пісня десята. 

При розмові шахом-махом 
Лис з Бабаєм битим шляхом 
Не спішать ся, звільна йдуть. 
В тім Бабая штурк Микита: 
„Стрику, осьде ямка скрита, 
Живо заховаймось тут!" 

Під місток, що був на шляху, 
Втік Бабай в великім страху, 
Думав, може де стрілець? 
А за ним шмигнув Микита, 
Та на шлях глядів з укритя... 
Пст! А сам трясеть ся ввесь. 

А тим шляхом ізо Львова 
йде процесія здорова. 
Що ходила там на суд: 
Старий Півень перед веде. 
За ним його весь рід іде. 
Тілько мар вже не несуть. . 

Заховавши жаль у серці, 
З горя випивши по чвертці". 
Всі співають „Комаря": 
„Гей там в лїсї шум зробив ся, 
"Комар з дуба повалив ся! 
Кличте, кличте лікаря! 

„Розбив собі головище 
На дубовий конарище 
(Сольо Півень витяга); 
Вилетіла Муха з хати 
Комаренька ратувати — 
(Вся рідня підпомага). 



— по — 

„Ой Комарю, господарю, 
Жаль мені вас непомалу, — 
Тягне Півень голоском. 
Чим же я тебе улїчу? 
Бо тобі я щиро зичу! — 
Хор підхопив весь гуртком. 

,, Про дам хату, продам сїни, 
Щоб добути медицини. 
Ще й покличу лікаря; 
Продам граблї і мотику, 
Заплачу йде і аптику, 
А вздоровлю Комаря. 

„Ой як гукне Муха люба. 
Поскакали Клїщі з дуба, 
Комарю спинили кров: 
Мурашечки прибувають. 
Подушечки підстиляють. 
Щоб на нього сон прийшов." 

Так то куряча рідня вся 
Верещить, аж порівняв ся 
Старий Півень із містком; 
І мов блискавка з укритя 
Як не скочить Лис Микита, 
Тай хахап його мельком! 

„Га, ти тут мені, драбуго!" 
Скрикнув Лис і вхопив туго, 
І головку враз відгриз. 
Півень лиш крильцями стріпав, 
І лапками довго сіпав; 
З трупом в яму скочив Лис, 

„Бій ся Бога, мій синашу, 
Зварив нову ти нам кашу! 
Чи зовсім ти з глузду збивсь? 



— 111 — 

Півень сей — велика сила, 
Мав протекцію в Бурмила 
І Цариці полюбивсь." 

Так Бабаї'і остерігає, 

Та Микита вже не дбає, 

Півня радісно скубе. 

,,Ти начхай на се, моспане! 

Глянь лиш, що тут за снїдане! 

Пишно погощу тебе! 

„А на Півня сего, стрику. 
Здавна злість я мав велику, 
В серцї й ДОСІ ще кипить: 
Не за ПОЗОВ, не за шкоду, 
Але за одну пригоду. 
Про яку й згадати стид. 

„Раз голодний, що аж плачу. 
Іду я по під сад і бачу: 
Півень піє на вербі. 
Як би тут його ошвабить, 
Із верби до долу звабить 
І до рук дістать собі? 

„І як стій я для потреби 
Вдав пустинника із себе. 
Мимрю: Господи возвах; 
Далі під вербу підходжу, 
Тай говорю як монах: 

„Любая моя дитино, 
Дивна, райськая пташино, 
Здоровлю тебе сим днем! 
Дбаю я про тебе ревне. 
Про твоє добро душевне 
Дай, розмову розпічнем!" 



— 112 — 

„Півень крикнув сьміховито: 
„Ой мій таточку Микито, 
Видко, ти давно не їв! 
Любиш ти у мене, певне, 
Більш тілесне, ніж душевне! 
Зголоднів — то й спобожнїв!" 

,,Не гріши, душе честива! 

Я відрік ся від мясива, 

їм лиш мід та корінцї. 

Піст твердий держу ш,о днини 

І живу собі в пустини 

в найтемнїйшому кінці." 

„Півень крикнув сьміховито: 
„Ой мій таточку Микито, 
Тай масні-ж твої слова. 
І язик твій медом капле. 
Але зуб твій люто хапле. 
Злоби повна голова." 

„Я кажу: ,,0й гарна пташко. 
Знов грішиш ти дуже тяжко! 
Знай же: задля тебе я 
Із далекої пустині 
Вмисно аж сюди йду нинї. 
Ось до тебе річ моя! 

„В снї почув я голос з неба: 

Встань, Микито, живо треба « 

У село іти тобі. 

Ти не гай ся й не лякай ся, 

Як найшвидше поспішай ся, — 

Здиблеш Півня на вербі. 

,, Півень сей — страшенний грішник, 
Многоженець і насьмішник 
І безбожник. Тож іди, 



— 113 — 

Розворуш Лому сумлїнє, . 
Змнй гріховне затвердїне, 
До покути приведи! 

„Синку ти мій гребенястий! 
Швидко можеш ти пропасти, 
І душа піде в смолу. 
Злізь з гиляки, сповідай ся, 
У гріхах своїх покай ся, 
Душу збережи цілу". 

, »Мовить Півень сьміховито: 

,,0х мій таточку Микито, 

В чім же той тяжкий мій гріх? 

Чи то я краду, грабую, 

Чи вбиваю, чи мордую. 

Чи сьвяте беру на сьміх?" 

,,Ей, небоже, -у мовлю грізно, - — 
Кай ся, щоб не було пізно! 
З серця гордість викинь пріч! 
У тяжких гріхах конаєш,' 
А і сам про них не знаєш — 
Се погана дуже річ. 

,,Чиж не маєш ти, признай ся. 

По двайцяхь, по пятнайцять 

І по більше ще жінок? 

По якому се закону 

Ти жиєш в грісі такому? 

Будеш в пеклї в сїрцї мок!" 

,,Тут мій Півень став мов змитий: 
Тон мій острий і сердитий 
Зрушив, бач, його нутро. 
„Ой мій таточку Микито, 
Бачу ясно і відкрито 
Се гріховнеє тавро! 



— 114 — 

„Та сей раз ще змилост^Г ся! 
Я не постив, не молив ся, 
В серцї скрухи не збудив. 
Кепська сповідь бути може. 
Тож лякаю ся, крий Боже, 
Щоб і тут не поблудив". 

„Грішнику! — ревнув я строго, - 
Чорт говорить з горла твого! 
Сповіди боїть ся біс! 
Геть жени його! Покай ся! 
І з покутою не гай ся! 
Зараз тут до мене злїзь!" 

,,Оттакого то я шваба 
Підпустивши, сього драба 
Таки за печінку взяв. 
Звільна з гильки він на гильку 
Став, злітати і за хвмльку 
На землі край мене став. 

„Тут я хап його тай кличу: 
„А, ти тут мені, паничу! 
Сповідайсь, не сповідайсь, 
А великої покути 
Вже тобі не оминути. 
Зараз із житєм пропхайсь! 

„Будь я пес, не Лис Микита! 
Буде кров твоя пролита, 
А жупан червоний твій 
Я розмикаю й розкину, 
Грішне тіло в домовину, 
У живіт спакую свій". 

„Зміркувавши, де попав ся, 
Півень стишивсь, не трепан ся, 
Звісив голову у низ, 



— 115 — 

І промовив сумовито: 
„Ой мій таточку Микито, 
Що вже ДІЯТИ, живись! 

„Видко, Бог судив так, любий, 
Щоб через твої я зуби 
В рай блаженний увійшов. 
Так бериж собі те тїло. 
Щоб в зубах тобі хрумтіло, — 
Поживай і будь здоров! 

„І жупан отсей червоний, 
Що ним часто во дни они 
Я пишавсь серед Курок, 
Рви, шматуй, — я не жалїю. 
Тілько дай мені" надію, 
Що в смолі" не буду мок. 

„Лиш один ще жаль сердечний 
В сьвіт загробний, безконечний 
Понесу з собою я. 
Жаль тяжкий для серця мого, 
Бо й для тебе шкоди много 
принесе та смерть моя. 

„Бачиш, голос мій чудовий 
Так сподобав ся понови. 
Слава скрізь о нїм така, 
Що в єпископськім соборі 
При архієрейськім хорі 
Мав я стати за дяка, 

„Обіцяли паляниці', 

Штири кірчики пшениці'. 

Ще й мягкого хавтуря; 

Та я пункт поклав конечний. 

Щоб Микита, муж сердечний, 

Був там за паламаря. 



„Ось тепер, коли я гину, 
Мали у твою пустиню 
Три канонїки прийти, 
Закінчить твоє злидарство, 
Запросить на паламарство 
І завдаток принести". 

„Я артист є, любий стрику! 
Кожде слово в мнї велику 
Силу вражінь підійма. 
Тож як вчув слова такії, 
Розгулялись в мене мрії, 
Скокнула душа сама. 

„Рот роззявивши без тями, 
Живо сплеснувши руками 
Мовлю: „Оттакий пан Лис!" 
А в тій хвнлї Півень злюка 
Скочив, пурхнув мов гадюка, 
Тай на гильку тілько блис. 

„Ой мій таточку Микито, — 
Мовить відтам гордовито, — 
Так ти паном буть забаг? 
Для мерзкого паламарства 
Зрік ся б ти і неба й царства! 
А мене ти мав в зубах!" 

„Тьфу, тай згадувати годї, 
Як із мене кпив сей злодїй. 
Як пишавсь мов генерал! 
Я звір тихий і рахманний, 
Все дарую, бійку, рани, — 
Та до смерти мщу скандал". 

Оттакеє розповівши. 

Враз з Бабаєм Півня з'ївши 

І спочивши під містком, 



Наші любі подорожні 
Мов сьвятії та побожні 
Далі* тюпали пішком. 

„Кажеш, стрику: Півень — сила, 
Мав протекцію в Бурмила 
І в Цариці в ласку влїз? 
То то й є наш лад, нівроку: 
Без протекції нї кроку! 
Щоб вас божий грім розтріс! 

„Чи ти вчитель, чи фаховець. 
Чи урядник, промисловець, 
Чи поет, чи ремісник, 
Будь ти здібний, пильний дуже. 
Без протекції, мій друже, 
За весь труд свій маєш пшик. 

„Ласка панська, вплив жіноцтва 
Висші понад всї сьвідоцтва. 
Шепне слово пан барон. 
Чи прийде білет княгинї, — 

Весь твій труд в одній ХВИЛИНІ • 

в пил розсиплеть ся, мов сон. 

,,Так то, любий мій Бабаю! 
Силу ту я добре знаю, 
А як знаю — не боюсь. 
Аджеж я не В тїмя битий, 
І для себе вмів зробити 
Там протекційку якусь, 

„При дворі коло Цариці 
Є на місці фельчерицї 
Малпа Фрузя, удова: 
Ніби лікарка по трошка, 
Ніби знахорка, ворожка, 
А вродлива як сова. 



— 118 — 

„Хоч давно вже не панянка 
І страшна еманципантка, 
Всіх ненавидить мущин, 
А до мене потихенько 
Чує щось її серденько, 
Звісно, що не без причин. 

„Правду рікши, у Цариці 
Я їй місце фельчерицї 
Виєднав — і дуже рад; 
А тепер вона, небоже. 
Все в дворі зробити може, 
Всіх на свій звертає лад. 

„Та хоч би мене й не знала. 
То за мною би обстала, 
Бо не любить Вовка — страх. 
Чом не любить — се я знаю, 
І скажу тобі, Бабаю, — 
Швидше нам минеть ся шлях. 

„Ще як з Вовком мандрував я. 
Раз в 'чужину заблукав я 
Аж над море, в Малпин край. 
Змучені оба, голодні, 
Нїчого зловить не годні, 
Хоч лягай та умирай. 

„Глянь між скалами криївка, 
Малпи Фрузї се домівка. 
От Неситий повіда: 
,,Йди, Микито, в сю хатину. 
Може нас приймуть в гостину, 
Бо тяжка нам тут біда". 

„йду я, сходжу — серед хати 
Малпа наче чорт лабатий, 
А круг неї діточки, 



— 119 — 

Та такі вам обридливі! 
Чортенята ВСІ правдиві, 
Що аж страшно бідочки, 

„Визвірились ВСІ на мене, 
Аж пробігло щось студене, 
По під шкіру — тьфу, пропадь! 
Очи всі повитріш,али. 
Зуби так понаставляли, — 
Думалось: от-от з'їдять. 

„А Малпиця, та прочвара, 
Підступа мов чорна хмара: 
„Що вам треба? Хто ви є?" 
Ну, я їй давай брехати: 
„Я прийшов, щоб вам віддати 
Ушановане своє. 

„Із далекого Підгіря 
Богомільний, чесний звір я, 
І мабуть свояк ваш єсть, — 
З прощі йду, та чувши масу 
Про красу і мудрість вашу, 
Я прийшов віддать вам честь". 

, »Подобріла Малпа зараз, 
Від тих слів аж облизалась. 
„Прошу сісти! Так, значить, 
Ви про мене щось чували?" 
,,Панї, ах, які похвали 
Фама скрізь про вас кричить! 

„А сї любі ангелятка — 
Ваші діточки? А татка 
Певно дома десь нема?" 
„Ох, мій пане, я вдовиця! 
Та вам може-б поживить ся? 
Зараз зладжу я сама!" 



— 120 — 

„О, спасибі, люба пані! 
(А в кишках мов в барабані 
Пусто, марша тне живіт!) 
їсти в вас я й не посмів би! 
Вашим любим словом хтїв би 
Ум свій, серце напоїть!" 

„Бачу, друже, що ти чемний 
І розумний і приємний, — 
Любий гість мені такий! 
Будем говорити много, 
Та про те поперед всього 
Зараз їдж мені" і пий!" 

„І метнулась до комірки. 
Принесла аж три талїрки 
Мяса, шницлїв, ковбаси; 
Перед мене все приносить. 
Потім сі'ла та ще й просить: 
„їдж! Чом більше не їси?" 

„Ну, я їм, аж хата ходить! 
Малпа тнмчасом розводить 
Теревені всі свої 
Про жіночі нерви ніжні, 
Про мущин чутя побіжні. 
Про рабство жінок в сім'ї. 

„Про ,,небіщика" спімнула 
Тай тяженько тут зітхнула: 
„Він мене не розумів!" 
Далі скочила в культуру, 
Ворожбу, літературу, 
Стрій, політику і спів. 

„Я потакую й смакую. 
Та для форми десь якую 
Опозицію зведу; 



— 121 — 

Малпа спорить, горячить ся, 
Бачу, потік не скінчить ся. 
Тож наївшись більш не жду. 

,,Панї люба, я щасливий, 
ІЦо такий тут скарб правдивий 
Несподівано знайшов! 
Тут- скріпив я тіло й душу. 
Та простіть, спішити мушу. 
Та прийду швиденько знов". 

,, Малпа щось там ще плескала, 

Я не слухав, як дам драла. 

Коло Вовка опинивсь. 

„Ах Микито, я тут гину, 

А ти там цілу годину! 

Ну, приніс що? Пожививсь?" 

„Пожививсь, — говорю, брате. 
Та з собою страву брати 
Не подоба, просто стид. 
Та ти йди до хати, друже, 
Малпа гостям рада дуже. 
То й тебе вона вгостить". 

Вовк у хату. Я се бачу. 
Добре знаю вовчу вдачу. 
То під стінку притуливсь, 
Слухаю, Ось Вовк витаєсь, 
Малпа щось його питаєсь, — 
Вовк на лавці розваливсь. 

„Дай обідать, Малпо глупа! 
А се що? Чортяток к'упа^ 
Ну, тай погань. Боже крий! 
Та бо йти хай дундер свисне! 
Глянеш — молоко аж кисне... 
Ну, а де твій чорт старий?" 



— 122 — 

,,Так Вовчисько ляпав з дуру. 
А в тім Малпа цеглу з муру 
Як ухопить, як шпурне 
В саму морду — Боже любий! 
Висипала штири зуби... 
Мій Неситий як ревне! 

„Був би Малпу вбив на місці, 
Ба, коли Малпи звиннїщі. 
Як не скочать дїточки: 
Сей камінєм Вовка пражить, 
Той знов очи видрать важить, 
Двоє хапле за дрючки. • 

„Лущать, бють без милосердя! 
Ледво-неледво відпер я 
Двері й крикнув: „Вовче, йди!" 
От він вискочив в тій хвили, 
Бо були б його убили. 
Ніби Гамана Жиди. 

„Від ТОДІ у Малпи Фрузї 
Став я в ласках по заслузі". 
Вовк же гірший полину. 
Тож я вірю іцастю свому: 
Серед бурі, серед грому 
Инші тонуть, я сплину". 

Оттака велась розмова. 
Поки шляхом Лис до Львова 
Враз з Бабаєм дочвалав: 
Саме в пообідню пору 
На майдані просто двору 
Він на суднім місці' став. 



Пісня одинайцята. 

Повідають мудрі люде: 
Прибудь розум, щастє буде. 
Того н Лис державсь усе: 
Хоч мороз шкребе по тїлї, 
Але рухи бистрі, сьмілі. 
Гордо голову несе. 

Так він виступив охоче; 
Всі на него вперли очи, 
Всім зробилось прикро так, 
Мов чекали грому, бурі... 
Між ряди нїмі, понурі 
Лис вступив мов весельчак. 

„Га, убійце ти проклятий! 
Ти ще сьмієш тут ставати?" 
Грізно з трону крикнув Цар. 
„Гляньте, панство, він ступає 
Так свобідно, мов не знає. 
Як гидкий прислав нам дар. 

„Га, ти міх брехень і зради! 
Ні, не надїй ся пощади! 
Яця ти на смерть загриз! 
Цап, твій спільник в Яця смерти, 
Вже на щтуки є роздертий, 
Се й тебе жде, пане Лис!" 

Лис поблід, почав тремтіти, 
Наче перший раз на сьвітї 
Новину таку почув. 
Далі" руки заломавши 
І лице слїзми облявши, 
На все горло так зарув: 



— 124 — 

„Ой, ой, ой, годино чорна! 

Яць. загиб, душа моторна, 

І проклятий Цап іздох! 

Ох, окрадений Микито, 

Твій найбільший скарб де скрито! 

Щож почну я! Ох, ох, ох!" 

„Що се ти верзеш, брехуне?" 
Цар до него гнівно суне. 
,Дарю, вбий мене тепер! 
Сеж мій скарб пропав безцінний. 
То й я жити вже не склінний, — 
Ліпше б я від разу вмер! 

„Га, я думав, що на Яця 

І на Цапа можна здать ся. 

Через них я й передав 

В запечатанім пакунку 

Скарб для тебе в подарунку — 

Сьвіт такого не видав. 

„Там діямент був чудовий, 
Що в ночи мов місяць повний 
Серед потемків сьвітив; 
Там був перстїнь рубіновий. 
Що склоняв всіх до любови 
К TOM)^ хто його носив, 

„Се Цареви слав я радо, 
Для Царицї-ж ще свіщадо*) 
Смарагдове приложив: 
Хто глядівсь в нїм за погоди. 
Набирав здоровля, вроди, 
Навіть мертвий би ожив. 



*) Зеркало. 



— 125 — 

,,От-такі ЦІННІ клейноди 

Я, не надїючись шкоди, 

Через Яця передав. 

Чиж міг думать я 5соть хвильку, 

Що вбе Яця Цап Базилько, 

Щоб дарунки зрабував? 

„А тепер же, рідна мамо! 
Яць погиб і Цап то само, 
Деж я скарб свій віднайду? 
А на мене злі язики 
Тут звалили гріх великий, 
Щоб упхати у біду. 

„Царю й ти Царице панї. 
Всі підозріня погані 
Геть відкиньте, сплітки всі! 
Щоб потомки не судили, 
Що ви лихом відплатили 
Найвірнїйшому слузі!" 

Втих Лис. Цар насупив лиця. 
Та захлипала Цариця — 
Страх чутливая була. 
Ще й п6 добрім підвечірку, 
Бо, сама обдерши шкірку. 
З'їла смачно чверть Вола. 

,,НЇ — почав знов Лис по хвили, 

Бачу, вороги закрили 

Ваші царські очи знов! 

То й мені житє обридло! 

Бо підданих сила й сьвітло — 

Царська ласка і любов. 

„Так прощай же, білий сьвіте! 
А ви кля^гі, виходіте, 
Завзятущі вороги! 



— 126 — 

Хто що мав мені закинуть, 
Виступай! Чи жить, чи згинуть, 
Будем бить ся 6^3 ваги! 

„Щож вас, труси, не видати? 
Лиш позаочи шептати 
Вмієте, а щоб в лице 
Стати сміло, доказ дати 
І житєм за правду стати, 
О, то вас нема на це!" 

„Брешеш, навісний брехуне! — 
Крикнув Вовк і сміло суне 
З між звірячої товпи, — 
Я з тобою бить ся хочу. 
Клятий твій язик вкорочу, 
Щоб не брав ти нас на кпи! 

„Перед Бога й царські очи 
Я стаю й бороть ся хочу, 
Та на смерть, не на житє, 
Щоб ствердить, що ти поганець 
І брехун і ошуканець. 
Топчеш все, що є сьвяте! 

,,Не те, що мені творив ти. 
Але ВСІ звірячі кривди 
Против тебе ставлю я. 
Не за себе хочу мстить ся, 
А за теє, що Вовчиця 
Перетерпіла моя. 

„Слухайте, яку публіку 
Він зробив їй, що й до віку 
Не позбуть ся їй знаку. 
Над ставом сидить Вовчиця, 
Лис надбіг і аж давить ся,- 
Смачно рибу їсть жарку. 



— 127 — 

,,Що се ти їси, Микито?", 
„Адже рибу" — каже швидко 
Лис. — „Та дайжеж і мені!" — 
Просить жінка. — ,,Ш,о вам, тїтко, 
Риби хочесь? Поглядїть-ко, 
Тут в ставку їх тьма на дні!" 

„Е, в ставку! Чи я не знаю? 
Щож, коли їх не спіймаю!" , 
„Тіточко, я вас навчу. 
Я-ж їх ловлю всяку днину: 
Де лиш сїть свою закину, 
Десятками їх тащу!" 

„Що за сїть?" пита Вовчиця. 
Сего зараз мож навчить ся. 
Ось зо мною лиш ходи!" 
Снїг був, вітер на болоню, 
Став замерз, одну лиш тоню 
Хтось протяв серед води. 

,,0т сюди то припровадив 
Лис Вовчицю й так їй радив; 
„Тїтко, гляньте, и;о тут їх! 
Лиш у воду хвіст запхайте. 
Подержіть тай витягайте — 
Риб спіймете повен міх!" 

„І так ш,ирим він чинив ся. 
Так Вовчицї піддобрив ся. 
Що повірила вона: 
Поквапно на лїд присїла, 
В ополонку хвіст встромила, 
Тай держить, держить — дурна! 

,,Лисе — каже — щось щипає!" 
„Цить, то риба так "хапає". 
А то хвіст хапав мороз. 



128 



„Лисе, може вже тягнути?" 
,,Е, ще мало мусить бути, 
Ще потрлмай, поки мож!" 

„Лисе, тисне щось і мика!" 

„Цить, се щука є велика, 

Та така немов Баран!" 

А то хвіст обмерз вже кріпко. 

„Лисе^тягну!" — „Нї, ще дрібку! 

Бач, хапає ся Ш^ран!" 




„Далі вже терпцю, не стало. 
Шарпнула вона помало — 
Не пускає. ,,0й, тягни. 



— 129 — 

Каже, Лис, — тут риб так много! 
Витягай же їх, неоого,* 
Щоб не розтеклись вони!" 

,, Шарпнула ще раз Вовчиця, — 
„Нї, хвіст у леду держить ся! 
Тягне міцно — анї руш. 
„Тїтко — Лис рік, — дякуй Богу, 
Ось з села нам на підмогу 
Люди йдуть, зо двацять душ!" 

,,Як Вовчиця теє вчула, 
Зо страху себе забула — 
Як завиє!... Боже мій! 
Люди люті гульк надбігли, 
Як її примерзлу вздріли. 
Хап за палички як стій. 

,, Сиплють ся удари градом!... 
Бідна жінка крутить задом, 
Вєть ся, рветь ся, а ті бють! 
Далї шарпнула що сила, 
Пів хвоста в леду лишила, 
Тай шмигнула в божу путь!" 

А на се Микита ґречно: 
,,Так, се правда, безперечно, 
Лиш крихітка в нїй брехнї! 
Непотрібно, Вовче тільки 
Всю захланність свої жінки 
Ти приписуєш мені. 

„Будь вона порядна й чесна. 
Швидко б хвіст з води піднесла, 
Мала б рибу й хвіст увесь. 
Та вона мов оцапіла. 
Став весь виловить хотіла, 
І Це й на мене жалуєсь". 



— 130 — 

Збір увесь зареготав ся, 

А Неситий аж стікав ся, 

Під собою землю гриз. 

„Га, поганець! — крикнув лютий — 

Ось як він вертить і крутить, 

Щоб невинним все був Лис! 

,,Та не дочекаеш, клятий. 
Нас усїх на сьміх підняти! 
Підлих справок твоїх — тьма. 
Ну, скажи, там при криниці 
Чи була вина Вовчиці', 
Чи твоя лиш злість сама? 

„При цїмброваній криниці 

Висіли два ведра з крицї 

На валу на ланцюсї. 

Лис води хотів налить ся — 

Скік в ведро, щоб в низ спустить ся, 

Друге-ж звисло на версі. 

„Ну, п€ воду і смакує, 
І нараз собі міркує. 
„Боже, щож се я вчинив! 
В низ я з'їхав, але в гору 
Хтож мене підтягне в пору?" 
Бідний з жаху аж завив. 

„Треба-ж тій бідї лучить ся. 
Щоб той плач його Вовчиця 
Вчула йдучи беріжком. 
До криниці зазирає... 
„Лисе, що там є?" — питає 
Своїм ніжним голоском. 

„Лис мій сквапно забалакав: 
„Ах, тїтусю, риби, раків 
В тій криниці осьде гук! 



131 



Пів години тут лапаю, 
Пів ведра вже ось їх маю, 
Таї і наївсь неначе струк! 

„Жаль, що стілько їх ся лишить! 
Влізь в ведро, що тамка висить, 
Тай до мене їдь у низ! 
Наїси ся, ще й до дому 
Купу занесещ старому!" 
Так брехав їй хитро Лис. 




,,Ну, а се вже вам не тайно, 
Що Вовчиця, як звичайно, 



— 132 — 

Страх голодная була. 

Як про рибу й раки вчула, 

Зараз у ведро стрибнула 

Тай з ним шусть! у низ пішла. 

„В низ пішло ведро Вовчиці", 
В верх пішло зо дна криниці 
Те ведро, де Лис сидїв. 
'„Ну, тітусю, будь здорова! 
Я спішу до Маґерова!" — 
Крикнув Лис, як в верх летів. 

„Славну ти вдала драбину: 
Я йду в гору, ти в долину; 
Так то в сьвітї все ведесь. 
Риб там не знайдеш, небого, 
Та подумать можна довго. 
Як дістать ся в гору днесь!" 

,, Вчула жінка річ лайдацьку; 
Страх такий напав бідачку. 
Що аж сперли в бік кольки. 
В тім з ведром у воду впала, — 
То завила, застогнала, 
Аж піднесли ся бульки. 

„Вчули люди крик Вовчиці, 
Позбігались до криниці'; 
Мислите, що хоть один 
Змилувавсь, хтїв поміч дати, 
Що є жінка й дітям мати? 
Нї, в їх руки впав, то гинь! 

„Вовк в криниці! Вовк в криниці! 
За лошата і ягницї 
Відплатім йому тепер! 
Витягайте осторожно. 
Але бийте скілько можно, 
Ш,об нам зараз тут умер!" 



— 133 — 

„Ну, подумайте вашецї, 
Що там ДІЯЛОСЬ в їй серцї, 
Як ті в верх її тягли! 
Там в низу вода, потопа, 
А в верху зо двацять хлопа, 
А з палками всї були! 

„Лиш на сьвіт вона вказалась, 
Як не знїмесь лускіт, галас — 
Бють, товчуть, мов околіт! 
Бідна знитилась в ведерцї, 
А тут вже розпука в серці, 
І в очах померк їй сьвіт. 

„Сил їй додала трівога: 
Скочила з ведра небога 
В найгустїйший стиск палиць: 
Навіть в казцї не сказати, 
Кілько їй прийшлось набрати 
Суковатих паляниць. 

,Як вона спасти ся вспіла 
1 ж[іва з їх рук убігла, 
Сего вже не знаю я. 
Се, брехуне ти огидний, 
Твій був поступок єхидний, 
Справка підлая твоя!" 

,,0й Вовцуню, коб ти знав. 
Як то я їй дякував 
За той вчинок, милосерний. 
Що дала собі накласти 
Те, що правно мало впасти 
Та на мій хребет мізерний!.,. 

„Благородная Вовчиця Г 
Вчинком тим ти-б міг горднть ся. 
Є заслуга тут моя... 



— 134 — 

А при тім вона, нівроку, 
Суковатого оброку 
Знести може більш, ніж я!" 

Так то Лис з Вовчиці кпив ся. 
Всі" сьміялись. Вовк казив ся. 
„Брехо! митко! — він кричав. — 
„Най кордюк язик твій сточить! 
Як ти все в живії очи 
Біле в чорне пробрехав! 

„Але ні, не язиками, 
А зубами і руками 
Будем бить ся! Най умру, 
А тобі, брехуне, вбийце. 
Зраднику і кровопийце, 
Хавку клятую запру!" 

Крикнув Лис: „Ти грубіяне! 
Думаєш, що лайка стане 
Латкою на честь твою? 
В лайці f и міцнїйший, синку, 
А як хочеш поєдинку, — 
То почуєш, як я бю!" 

„Ну досить тих сварів! Годі! 
Чорт зна, хто з вас прав, хто злодій!" 
Вставши з трону Цар сказав. 
„Завтра рано бій остатний 
Вкаже, хто лихий, хто вдатний. 
Ось вам проба ваших прав!" 



Пісня дванайцята. 

Рано сонечко схопилось, 
У росї перлистій вмилось 
І сьмієть ся, не пече... 
Лис Микита ще любісько 
Спить розлягтись на все ліжко, 
В тім хтось штурк його в плече. 

„Гей, ти спюху, час вставати! 
Зазирає день до хати; 
А ти знаєш, що за день? 
Він рішить, чи до побіди 
Ти дійдеш, чи смерть і біди 
з собою винесеш лишень!" 

Так при ліжку Лиса ставши 
І його за руку взявши 
Малпа Фрузя прорекла. 
Всю ту ніч вона не спала, 
Все за Лисом промовляла, 
Де в кого лише могла. 

Б)-ркнуБ Лис крізь сон гнівливо, 
Та протерши очи живо 
Коло ліжка Малпу вздрів. 
„Фрузю, ти се?" скрикнув втішно, 
з ліжка схопив ся поспішно. 
„З чим же Бог тебе привів?" 

Фрузя каже: „Ах Микито, 
Що колись було прожито, 
В мене з тямки не зійде! 
Бо жіноче серце любить 
Вічно того, хто нас губить. 
Навіть вдячности не жде. 



— 136 — 

„Так тобою я турбуюсь 
І за тебе все піклуюсь, 
Хоч про се ніхто й не зна. 
Але нині бійка люта 
Привела мене аж тута. 
Мучить мисль мене страшна!.. 

„Ой Микито, Вовк могучий, 
А хоч хитрий ти і ручий 
І проворний на язик, 
То все-ж легко бути може, 
Що пропадеш ти, небоже. 
Жартувати Вовк не звик! 

„Тим стурбована я дуже 
І прийшла сюди, мій друже. 
Щоб тобі допомогти. 
Знаєш, де прийде до звади, 
Добра й баба до поради, — 
Слухай моїх рад і ти! 

Лис сьміє ся. ,,Фрузю люба, 
В тебе ні одного зуба 
Не хибує! Щож притьмом 
Бабою тобі чинить ся? 
Ти ще можеш похвалить ся 
І красою і умом! 

„Вчинок твій великодушний! 
Радо буду я послушний 
Твоїй раді, тілько радь!" 
Фрузя плеснула в долоні — 
Гей, Малпи, що на вигоні 
Ждали, всі гуртом біжать. 

„Го, го, го, — сказав Микита, 
Тут рідня вся знакомита! 
Фрузю, щож се все значить?" 



137 — 



Фрузя каже: „Не жури ся, 
Сядь на лавцї, простягни ся, 
А про решту тихо, цить!" 

Тут нараз три Mavinn злюки 
Як візьмуть Микиту в руки: 
Голять, миють, милом труть: 




Гладко тїло все обстригли, 
Потім принесли оливи 
І на хвіст кудлатий ллють. 

Каже Фрузя: „Ну, Микито, 
Все обстрижено, обмито. 



— 138 — 

Тілько в кудлах хвіст лишивсь: 
Се на те, щоб Вовк нікуди, 
Нї за крижі, нї за груди 
Нї за лоб тебе не ймивсь. 

„Як на тебе він накинесь. 

Ти чинись, мов з страху гинеш, 

Втеки! та не дуже квап! 

А як буде Вовк вже близько. 

Обваляй в пісок хвостисько, 

Та в лице йому талап! 

„Буде се йому несмачно 
І остудить запал значно; 
Поки очи він протре, 
Всядь на карк йому ти сьміло, 

І велике зробиш ДІЛО, 

Вовка дїдько забере. 

,,А тепер клякни покірно. 
Чари дам тобі, що вірно 
Доведуть все до путя: 
„Іраки 40 и рачіш реп, 
Йирям узори рачін веп, 
Ятучь цімішь ліб й анат".*) 

„Ну, тепер вставай мій друже, 
Йди здоров, не гай ся дуже, 
І з побідою вертай! 
Ви-ж ведіть, Малпятка, Лиса 
Там, де звірі всі зійшли ся, 
На ту толоку під гай!" 

йде дружина знакомита, 
Гордо суне Лис Микита 
Просто перед царський трон. 



') Кождий рядок треба читати в задгузь. 



— 139 — 

Цар уздрівши, як він вбрав ся, 
За живіт зо сьміху взяв ся. 
,, Хитрий же ти бестіон!" 

Але Лис поважниіі, строгий, 
Поклонивсь Цареви в ноги, 
А Цариці до колїн, 
А відтак на місце бою 
В круг обступлено юрбою 
Виступив спокійно він. 

Озирнувсь — а Вовк вже тута: 
Наче чорна хмара люта 
Виступає з між рядів, 
Аж зубами він скрегоче. 
Мов сьвічки блищать ся очи — 
Так з кістьми би Лиса й з'їв. 

І махнув Цар головою, 
Знак подав ім булавою 
Починати боротьбу. 
Сурми, труби загриміли, 
Всі затихли, заніміли. 
На непевну ждуть судьбу. 

Перший скочив Вовк лапастий, 

Лиса в зуби щоб попасти 

І зробить йому капут. 

Лис завив, перелякав ся, 

І швиденько в зад подав ся, — 

Вовк за ним осьтут... осьтут! 

Наздігнав його вже близько, 
А в тім Лис в бігу хвостисько 
По піску проволочив, — 
Як не свисне Вовка в очи. 
Так йому темнїйше ночи 
Сьвіт увесь заморочив. 



— 140 — 

„Ой, тай сучий же ти злодій!" 
Крикнув Вовк, та гнать вже годї, 
Став і тре з очий пісок. 
„Що, Вовцуню, будем бить ся, — 
Рік Микита, — чи мирить ся? 
Ну, подай свій голосок!" 

Обернувсь Микита скоро, 
Вовка вхопити за горло 
Вже ось-ось він наостривсь — 
Але Вовк скакіць до нього, 
І зубами хап за ногу 
Лис на землю поваливсь. 

„Га, собако ти брехлива, 
Ось тепер приходять жнива: 
Все, що сїяв, те й пожнеш! 
Раз в мої попав ти руки, 
За всі кривди, збитки, штуки 
Ти заплату відбереш!" 

„Ов, — подумав Лис, — се бридко, 
Тут пропасти можна швидко! 
Нумо з смирного кінця!" 
І ш.об час лиш протягнути, 
Він почав на жальні нути 
Промовлять такі слівця: 

„Стрийку, майте Бога в серці! 
Я-ж якась рідня вам прецї! 
Що се ви так завзялись? 
Чиж то честь, гонори знатні, 
ТІ То мов бестії остатні 
Бють ся на смерть Вовк і Лис? 

„Ой, стрийцуню рідний, чуйте, 
Лиш сей раз мені даруйте, — 
А кленусь вам, по'ки жить, 



— 141 — 

Я і ВСІ мої народи 
Сумирно, без перешкоди, 
Вірно будем вам служить. 

„Все робити-му для тебе, 
Всякий труд прийму на себе, 
Не доїм і не досплю, 
А тобі гусий, качок, * 

Риб і раків і курчаток 
Повну кухню наловлю. 

„Тай згадай, чи то я бою 
Іменно хотїв з тобою? 
Як я довго вагувавсь! 
І тепер як дбав я пильно. 
Щоб тебе не вдарить сильно, 
В своїй силї гамувавсь! 

„Що лиш хочеш, хоч як трудно, 
Все я вчиню! Хоч прилюдно 
Підлим брехуном назвусь! 
Ой, болить! ІРідненький стрику! 
Милість покажу велику, 
Най надармо не молюсь!" 

„Нї — гарчить Неситий — годї! 
Знаю я, який ти злодій, 
Бреха і крутїй єси! 
Обіцяєш злота мірку, 
А потому завше дірку 
Із обарінка даси. 

„Та тепер хоч присягни ти 
Нас усіх озолотити, 
Віри я тобі не йму! 
Гамувавсь ти в бою ладно, 
Що мені у 04 и зрадно 
Впер піску чортівську тьму! 



— 142 — 

„Ні, хоч як бреши й звивай ся, 
А з житєм усе прощай ся! 
Я здурить себе не дам. 
Помоли ся швидко Богу, 
Кай ся ВСІХ гріхів — в дорогу 
Мусиш нинї йти к дїдам!" 

Так гарчав Неситий гордо. 
Рад би Лиса взять за горло, 
Але ногу мав в зубах. 
А Микита поки рюмав. 
Хитрість вже нову обдумав, 
Як минув ся перший страх. 

Нїби молить ся він Богу, 
А тим часом задню ногу 
Всунув Вовку під живіт... 
Як нараз запоре жмінку 
По під саму селезінку, 
Вовкови змінив ся сьвіт. 

„АйР' ревнув, згадавши бабу. 
Фіть! Лис з пащі вирвав лабу, 
Задньою-ж ще раз потис: 
Вовк зомлів і повалив ся — 
Гульк, на верха опинив ся 
Й хап його за горло Лис. 

„Га, тепер проси пощади! 
Тут заплату за всі зради 
Ти дістанеш!" — Лис кричав. 
Вовк запінений, заїлий 
Лиш метавсь мов ошалілий, 
І слабіючи гарчав. 

Та Микита вже не глупий, 
Силу всю зібрав до купи, 
Мов кліщами горло тис; 



— 143 — - 

Тягне, шарпає, термосить. 

Аж Лев крикнув: „Досить! Досить! 

Побідив сим разом Лис!" 

Лис на теє царське слово 
Вовка відпустив здорово. 
,,Царю — каже — я корюсь! 
Я хотїв лиш пляму стерти. 
Вовчої не хочу смерти, 
На безсильнім я не мщусь". 

Тут піднявсь утїхи галас! 
Малпа крізь юрбу пропхалась 
Із лавровим вже вінцем. 
Всі приятелі зійшли ся, 
Славили й витали Лиса, 
Що таким явивсь борцем. 

Не один, що ще недавно 
Був би з'їв його, вив: „Славно! 
Жий, Микито, много літ!" 
Лис подякував уклоном, 
Потім клякнув перед троном. 
Щоб чуть царський заповіт. 

„Встань, Микито! — Цар озвав ся, — 
Славно, сину, ти списав ся. 
Честь свою оборонив. 
Що було, нехай минає! 
Цар дарує і прощає, 
Що коли ти завинив. 

„Днесь копець сварнї і звадї, 
І від нинї в царській радї 
Ти про спільне благо радь! 
Честь прийми від мене тую: 
Канцлєром тебе йменую, 
Віддаю тобі печать. 



^ — 144.— 

„Як ти мудро вмів держать ся, 

Від біди оборонять ся, 

Так державу борони! 

Що порадиш -ї- Цар прикаже, 

Що напишеш — Цар не змаже. 

Лиш сумлінно все чини!" 

Каже Лис: „Мій Царю й тату, 
За так щедру і богату 
Ласку чим я відплачусь? 
Сил у мене є не много, 
Але весь для блага твого 
Й для держави посьвячусь. 

„Ще лиш на однім прости мя! 
На деньок домів пусти мя: 
Жінка й дїточки десь там 
Плачуть, тужать... Най же нині 
О ш.асливій переміні 
Сам я звістку їм подам". 

Цар сказав: ,,Іди, мій друже! 
Я й Цариця раді дуже, 
Щоб весь смуток їх пропав. 
Маєш дозвіл на три днини, 
А вертай же разом з ними, 
Щоб я тут їх привитав". 

Тут кінчить ся наша казка. 
Всїм, хто слухати був ласка, 
Дай же Боже много літ! 
Най і наш весь сум пропаде! jy\_ 
А тим, хто нам коїть зради, ^^q 
Най зійдеть ся клином сьвіт! •"' 




f 

чи 



PLEASE DO NOT REMOVE 
CARDS OR SLIPS FROM THIS POCKET 

UNIVERSITY OF TORONTO LIBRARY 







тВ' 



-ш